Спосіб прямого розрахунку припускає дані усіх витрат по виробах у розрізі статей калькуляції на фактичну кількість випущених виробів. Комбінований спосіб являє собою сполучення декількох розглянутих вище способів, якщо застосування кожного з них окремо чи неможливо не забезпечує обґрунтованого числення собівартості. Підвищуються вимоги до оперативності і вірогідності інформації про формування собівартості окремих виробів, тому висувається теза про використання в керуванні планових і нормативних калькуляцій, обмеженні діапазону продуктів, які калькулюються. Тому підвищуються вимоги до вибору методів обліку витрат, варіантів організації зведеного обліку, методів і прийомів калькулювання.

2.Калькулювання витрат за виходом продукції.

Так як виробництва, де застосовують попроцесне калькулювання, досить матеріаломісткі, облік організовується таким чином, щоб забезпечити контроль за використанням матеріалів у виробництві. Найбільш часто застосовуються баланси вихідної сировини, розрахунок виходу продукту або напівфабрикату, браку, відходів.

Облік витрат на виробництво при попроцесному методі може здійснюватись як напівфабрикатним, так і безнапівфабрикатним способами. Умови застосування того чи іншого варіанту обліку витрат на виробництво встановлюються в галузевих інструкціях. Застосування безнапівфабрикатного або напівфабрикатного варіанту зведеного обліку витрат на виробництво залежить від необхідності визначення собівартості деяких напівфабрикатів, які є незавершеною продукцією основного виробництва.

При напівфабрикатному способі собівартість напівфабрикатів власного виробництва при передачі їх з цеху в цех відображаються в системі рахунків бухгалтерського обліку.

Цей варіант використовується на підприємствах, що реалізують напівфабрикати власного виробництва на сторону, коли бухгалтерії необхідно здійснити зведення витрат на виробництво напівфабрикатів та визначити їх собівартість.

Він передбачає використання бухгалтерського рахунку 25 "Напівфабрикати". Калькуляція повинна містити комплексну статтю з такою ж назвою, яка в майбутньому розшифровується та деталізується. Це підвищує трудомісткість ведення обліку (приклад 2.1).

Приклад 2.1

Виробництво тканини, складається з трьох переділів - прядіння, ткацтво, оздоблення. Кожному переділу відповідає свій аналітичний рахунок - 23-І, 23-ІІ, 23-ІІІ.

Вартість сировини, що надійшла на переробку, відображається в першому переділі (3000 грн.). Крім цієї суми по дебету рахунку 23-1 враховані витрати першого цеху по переробці (додані витрати) (1600 грн.). В результаті - кредитовий оборот рахунку 23-І свідчить про собівартість напівфабрикату, що надходить у другий переділ. Ця сума (4600 грн.) показана по дебету рахунку 25.

Дебет рахунку 23-ІІ містить інформацію про собівартість напівфабрикату, що надійшов у другий переділ напівфабрикату (4600 грн.), та про додані витрати другого цеху (1400 грн.). На виході рахунку 23-ІІ - дані про собівартість напівфабрикату після обробки в другому переділі (6000 ,грн.). На цю суму в аналітичному обліку зроблена проводка:

Д-т рах. 25 "Напівфабрикати"

К-т рах. 23-ІІ "Виробництво".

В даному умовному прикладі половина напівфабрикатів після другого переділу реалізована на сторону. Можливо, що знайшовся покупець на грубе сукно, яке не дійшло до стадії оздоблення. На суму 3000 грн. (собівартість цього сукна) виконаний бухгалтерський запис:

Д-т рах 26 "Готова продукція"

К-т рах. 25 "Напівфабрикати".

Частина напівфабрикатів, що залишилася, (3000 грн.) надходить на оздоблення в третій, заключний переділ. Витрати оздоблювального цеху на обробку такої кількості напівфабрикатів — 1000 грн. Отже, собівартість готової тканини складе 4000 грн. На цю суму виконана заключна проводка:

Д-т рах. 26 "Готова продукція"

К-т рах. 23-ІІІ "Виробництво" (III переділ).

Синтетичний рахунок 23 "Виробництво" зображений на рисунку у вигляді фрагменту. Видно, що в системі синтетичного обліку тут присутній повторний рахунок (внутрішньозаводський оборот), який в подальшому повинен виключатись з розрахунків. В нашому випадку сума внутрішньозаводського обороту складає 7600 грн.

Перевагою напівфабрикатного варіанту обліку є наявність бухгалтерської інформації про собівартість напівфабрикатів на виході з кожного переділу (вона необхідна для формування ціни при реалізації напівфабрикату на сторону). Крім того, цей метод дозволяє враховувати залишки , незавершеного виробництва в місцях його знаходження, контролювати рух напівфабрикатів власного виробництва. При цьому не вимагається одночасна інвентаризація незавершеного виробництва по всьому підприємству. При безнапівфабрикатному способі витрати на виготовлення напівфабрикатів, деталей і вузлів обліковуються по цехах в розрізі статей витрат. Собівартість напівфабрикатів власного виробництва при передачі їх з одного структурного підрозділу в інший (з цеху в цех) не визначається. Контроль за рухом напівфабрикатів всередині цеху та між цехами здійснюється бухгалтерією ..оперативно, в натуральному вираженні, без записів на бухгалтерських рахунках. Витрати на виготовлення напівфабрикатів, деталей та вузлів враховуються по цехах в розрізі статей витрат. Додані витрати відображаються по кожному цеху . (переділу) окремо.

Собівартість одиниці готової продукції формується шляхом сумування витрат цехів (переділів) з врахуванням частки їх участі в процесі виготовлення (приклад 2.2).

Приклад 2.2

Обробка виробів ведеться послідовно в трьох цехах (див. рис. 6.8). Вартість сировини - 3000 грн. Витрати на обробку (додані витрати) в 1-му цеху - 1600 грн., в 2-му цеху - 1400 грн., в 3-му цеху - 2000 грн. Заплановано та фактично випущено 200 одиниць виробів

Виходячи з цих умов, собівартість одиниці напівфабрикату складе:

в 1-му цеху - (3000 + 1600): 200 = 23 грн.;

в 2-му цеху - 1400 : 200 = 7 грн.;

в 3-му цеху - 2000 : 200 = 10 грн.

Собівартість одиниці готової продукції дорівнюватиме:

(3000 + 1600 + 1400 + 2000) : 200 = 40 грн.,

або23 + 7+ 10 =