Першими тлумачили прибуток меркантилісти, які вважали, що прибуток виникає в сфері обігу, в зовнішній торгівлі в результаті продажу по більш високій ціні. Фізіократи вважали, що прибуток створюється тільки в сільському господарстві, де вплив сил природи приводить до росту споживчої вартості понад витрати виробництва.

А. Сміт і Д. Рікардо обґрунтували ідею створення додаткової вартості в галузях матеріального виробництва. А. Сміт визначав прибуток як вирахування продукту праці працівника на користь спеціаліста.

К. Маркс називав прибуток перетвореною формою додаткової вартості, породженої всім авансованим капіталом, а джерелом додаткової вартості вважав працю найманих робітників.

В економічній науці XX сторіччя можна виділити основні теорії:

- виробничого капіталу;

- утримання;

- прибутку як трудового доходу від підприємницької діяльності у всіх її видах;

- прибутку як результату існування монополії.

Загальною ознакою вказаних теорій є визнання джерелом прибутку творчої діяльності підприємця.

Розглянута еволюція теоретичних підходів до з'ясування сутності прибутку показує його складність і багатомірність. Прибуток як кінцевий результат функціонування виробництва на рівні фірми є елементом взаємовідносин всіх учасників виробничого процесу. У функціонуючій фірмі прибуток несе в собі визначені функції, основними з яких є:

- розподільча - створення фондів грошових коштів, що забезпечують фінансування прийнятих до реалізації програм і стратегій, підтримки оптимальної структури капіталу, зведення до мінімуму ризику банкрутства;

- стимулююча - зниження витрат виробництва, освоєння інновацій і технічних удосконалень.

Прибуток можна розглядати як різницю між продажною ринковою вартістю товару і витратами виробництва. Являючись метою організації підприємства, прибуток створює його матеріальну основу. За рахунок прибутку фірма еволюціонує виробничий процес, здійснює капітальні і фінансові вкладення, фінансує соціальні потреби.

Розрізнюють слідуючи види прибутку:

- бухгалтерський - частина доходу фірми, яка залишається від загальної виручки після компенсації зовнішніх витрат, тобто плати за ресурси постачальникам. Таке трактування включає тільки явні витрати і ігнорує тимчасові витрати.;

- економічний (чистий) - той, що залишається після вирахування із загального доходу фірми всіх витрат (зовнішніх і внутрішніх), включаючи в останні нормальний прибуток підприємця;

- балансовий - різниця між виручкою від реалізації продукції і сумою матеріальних затрат, амортизації і заробітної плати. Іноді саме балансовий прибуток називають джерелом розподілу і використання засобів підприємства.

На основі різних видів прибутку розраховуються показники, що дозволяють зробити аналіз ділової активності підприємства. В залежності від цілей аналізу визначають коефіцієнт рентабельності реалізації доходності власного капіталу, рентабельності продукції та інші характеристики.

Оцінка прибутковості підприємства проводиться в порівнянні з планом і попереднім періодом. При цьому, як і по інших кількісних показниках, необхідно забезпечити порівнянність показників і виключити ціновий вплив, особливо в умовах виникаючих інфляційних процесів (якщо рівень інфляції знаходиться в межах 5%, його можна не враховувати при аналізі і плануванні основних показників господарської діяльності).

У ході аналізу з'ясовується, чи зуміло підприємство отримати запланований прибуток, по яких причинах, якщо таке зафіксоване, не забезпечене виконання планів по прибутку; хто винен - погане планування або погана робота.

Аналіз прибутку призначується декількома етапами.

На першому етапі проводиться аналіз динаміки доходів і витрат загалом по підприємству і його підрозділам шляхом виявлення тенденції зміни маси доходів і витрат за період, що досліджується. У цих цілях обчислюються темпи (базисні і ланцюгові) зростання (зниження) показників, що аналізуються і порівнюються з динамікою аналогічних показників конкурентів і зі середньорічною нормою прибутку на вкладений капітал.

На другому етапі оцінюється вплив факторів на прибуток:

а) зміна об'єму товарообороту в поточних цінах, розраховується по формулі:

АПаq = (Qп - Qб) х Ртб / 100 (3)

де АПаq - зміна прибутку за рахунок зміни розміру товарообороту;

Qп і Qб - об'єм товарообороту в звітному і базисному (плановому) періодах, тис. грн.;

Ртб - рентабельність продажу за попередній (плановий) період;

б) зміна об'єму продажу в порівнянних цінах (фізичного об'єму товарообороту)

АПаq = (CQ - Qб) х Ртб / 100 (4)

де CQ - порівнянний товарооборот;

в) для вимірювання впливу цін товарів, що реалізовуються на прибуток можна використати наступну формулу:

Ag = ФТ х (Iп - 1) х Р тб / 100 (5)

де ФТ - фізична маса товарів;

Iп - індекс цін звітного періоду в порівнянні з базисним.

Загальний вплив факторів фізичної маси товарів і зміни ціни повинно дати результат зміни прибутку за рахунок зміни об'єму реалізації в поточних цінах;

г) вплив зміни рівня валового прибутку на прибуток визначається таким чином:

AПавд = (УВДф - УВДб) х Qф / 100 (6)

де УВДф - фактичний (очікуваний) рівень валового прибутку в поточному році (періоді), %,

УВДб - рівень валового прибутку в базисному періоді; %,

Qф - об'єм фактичного товарообороту;

д) оцінка впливу витрат обігу на прибуток може бути виміряна за допомогою наступного рівняння:

AПао = (УІОф - УІОб) х Qф / 100 (7)

де УІОф - фактичний рівень витрат обігу, %;

УІОб - рівень витрат обігу в базисному періоді, %,

Оф - фактичний об'єм товарообороту;

е) вплив на розмір балансового прибутку зміни інших прибутків і витрат визначається методом прямого рахунку. Зміна різниці між прибутками і витратами і буде розміром впливу даного чинника на результат;

На другому етапі аналізу по рекомендаціях окремих економістів пропонується також розрахувати питому вагу валових прибутків в товарообороті, питому вагу у валових прибутках чистої продукції (заробітна плата плюс прибуток), питому вагу в чистій продукції прибутку, а потім на основі цих показників побудувати графік їх взаємозв'язку і визначити достатність прибутків і прибутку для рішення основних