На основі проведеного аналізу можна зробити висновок, що дана система управління дозволяє керівнику підприємства мати вірогідну та своєчасну інформацію про стан і тенденції фінансово-господарської діяльності і приймати на цій підставі адекватні рішення.

3.4. Методика та організація аудиту фінансових результатів діяльності підприємства

Результати фінансово-господарської діяльності підприємств визначаються на завершальній стадії виробничої і збутової діяльності. Впровадження ринкових відносин, приватизація і комерціалізація підприємств галузей виробничої сфери, розвиток зовнішньоекономічних відносин та інші суттєві заходи сприяють підвищенню зацікавленості товаровиробників у боротьбі за збільшення кінцевих результатів діяльності.

Основним критерієм діяльності підприємства є прибуток, його розподіл на загальнодержавні потреби і потреби підприємства для самофінансування і розвитку науково-технічного прогресу.

При здійсненні аудиторської перевірки фінансових результатів необхідно виходити перш за все з того, що діяльність будь-якого об'єкта підприємництва включає дві взаємопов'язані сторони - господарську і фінансову.

Перша - передбачає залучення у виробничу діяльність виробничих активів.

Друга - вибір і величину використаних фінансових пасивів.

Від їх взаємозв'язку у загальногосподарському процесі залежить фінансовий результат.

Показник прибутку став важливим для оцінки виробничої та фінансової діяльності підприємства як самостійного товаровиробника. Прибуток є основним показником ефективності роботи підприємства, джерелом його діяльності.

Завданням аудиту фінансових результатів є перш за все підтвердження Звіту про фінансові результати на предмет достовірності визначеної величини чистого прибутку і його складових; оцінка динаміки показників формування прибутку; обґрунтованості фактичної величини утворення і використання прибутку; виявлення можливих резервів подальшого зростання прибутку на основі оптимізації обсягів виробництва і витрат.

Об'єктами аудиту результату фінансово-господарської діяльності є бізнес-план підприємства, фінансові результати діяльності, загальний фінансовий стан підприємства, фінансова стабільність, фінансова мобільність, ліквідність і банкрутство підприємства, облік результатів фінансово-господарської діяльності, звітність про результати діяльності. Дослідження зазначених об'єктів аудиту зумовлює виявлення резервів ділової активності підприємства, а також достовірність обліку і звітності про результати його діяльності.

Джерелами інформації при аудиті фінансових результатів є законодавчі акти, що регулюють фінансово-господарську діяльність, її планування, облік і контроль, а також звітні дані про роботу підприємства за досліджуваний період, які дають змогу зробити висновки аудитору про достовірність обліку і звітності фінансово-господарської діяльності підприємства, правильність розподілу прибутку між власниками і державою, акціонерами, засновниками тощо.

Проводячи аудит Звіту про фінансові результати, потрібно пам'ятати, що з 01.01.2000. р. фінансова звітність українських підприємств всіх форм власності складається згідно Положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Основною, найбільш важливою, відповідальною частиною роботи аудитора є підготовка аудиторських доказів. Аудитор робить висновок про правильність ведення бухгалтерської звітності на перевіряємому підприємстві.

Таким чином, аудиторський доказ - це інформація, яка підтверджує правильність відображених в обліку даних, які відбирає аудитор в процесі контрольних дій для видачі замовнику заключення про достовірність представленого звіту і правильності відображення в бухгалтерському обліку операцій, пов'язаних з зміною стану перевіряємих об'єктів.

Основними джерелами інформації для отримання аудиторських доказів при аудиті фінансових результатів є Звіт про фінансові результати, Декларація про ПДВ, Декларація про прибуток підприємства, рахунки бухгалтерського обліку (записи на них), дані аналітичного обліку, Статут підприємства.

Для того, щоб отримати аудиторські докази в залежності від складу об'єктів аудиту і умов їх вивчення, використовують загальнонаукові і спеціальні прийоми документального і фактичного контролю.

При аудиті фінансових результатів використовують загальнонаукові методи: аналіз, синтез, індукцію (на прикладі окремих елементів можна зробити висновок про всю сукупність), дедукцію (від загального - до аналогії), конкретизацію і моделювання. Із специфічних методів використовують: опитування (аудитор може отримати усну інформацію від керівництва підприємства та від інших його керівників), метод інспекції (перевірка фізичної наявності матеріальних активів, реальності існування зобов'язань і правильності відображення їх у обліку), запит (отримання інформації від третіх осіб у письмовій формі), метод аналітичного огляду, метод вибіркової перевірки, метод анкетування керівника, метод тестування (передбачає, що аудитор заповнює тести на підтвердження, тобто досліджується система бухгалтерського обліку).

Приділяється увага перевірці правильності підрахунків в облікових регістрах і переносу їх в регістр синтетичного обліку - головну книгу, так як на основі інформації, що міститься в ній, складається звіт.

Впевнившись в правильності ведення облікових регістрів, аудитор отримує доказ про правильність ведення бухгалтерського обліку і достовірності даних, що використовуються при складанні фінансової звітності.

Проведення аудиту завжди супроводжується певним ризиком. Від нього залежить згода аудитора на проведення перевірки фінансової звітності або відмова від неї, складання плану перевірки і її строків; вибір напрямків і підходів, методів і прийомів аудиторської перевірки.

Аудиторський ризик - побоювання того, що аудитор може висловити невідповідну думку про фінансову звітність, яка має суттєву недостовірну інформацію.

Для того щоб запобігти аудиторському ризику або зробити його мінімальним, аудитор має визначити оптимальний обсяг інформації для дослідження, щоб він міг взяти на себе професійну відповідальність. При цьому вартість доказів має бути мінімальною.

Величина аудиторського ризику залежить від:

Щоб повністю забезпечити, інформаційні потреби, аудитору необхідно вивчити бізнес клієнта та його галузеві особливості.

Загальноприйняті стандарти аудиту потребують, щоб аудитор володів знаннями системи внутрішньогосподарського контролю для збирання аудиторських свідчень. Це можливо при вивченні організаційних структур, що діють у клієнта, методик, при спілкуванні із працівниками компанії-клієнта, складанні анкет і схем документообороту, а також при спостереженні за діяльністю клієнта.

Вивчивши систему внутрішньогосподарського контролю, аудитор оцінює можливість виявлення помилок і запобігання їм, а також відхилень від нормативів. Така оцінка включає застосування конкретних контрольних процедур, які знижують вірогідність того, що помилки і відхилення від норм можуть виникнути, будуть