Номенклатури, що застосовуються при аналізі, контролі та аудиті:

Таблиця 2.4

Номенклатури, що застосовуються при аналізі та аудиті

№ | Перелік даних номенклатур | Вимірники | З яких носіїв інформації одержані

Вартісні | Натур. | норм-х | Мин. року | звіт. року

1 | Баланс (форма №1) | + | - | 2 | 1 | 1

2 | Звіт про фінансові результати (ф № 2) | + | -

3 | Декларація про прибуток підприємства | + | -

4 | Звіт про рух грошових коштів | + | -

Завершальним етапом процесів обліку, контролю, аналізу та аудиту є оформлення результатів. При обліку це звітні бухгалтерські форми та інші документи, встановлені законодавчо.

Розділ 3. Аналіз та аудит на малих підприємствах

3.1 Аналіз основних показників фінансово-господарської діяльності малих підприємств

Один з головних показників діяльності будь-якого підприємства є обсяг прибутку від реалізації продукції.

Прибуток від реалізації продукції в цілому по підприємству залежить від чотирьох факторів першого рівня співпідпорядкованості: обсяг реалізованої продукції, її структура, собівартість та рівень середньореалізаційних цін.

Обсяг реалізації продукції може мати позитивний та негативний вплив на суму прибутку. Збільшення обсягу продажу рентабельних продукції призводить до пропорційного збільшення прибутку. Якщо ж продукція є збиткової, то пори збільшенні обсягу реалізації відбувається зменшення суми прибутку.

Структура товарної продукції може здійснювати як позитивний, так і негативний вплив на суму прибутку. Якщо збільшується частка більш рентабельних видів продукції у загальному обсязі її реалізації, то сума прибутку збільшиться, і навпаки, при збільшенні питомої ваги низькорентабельної чи збиткової продукції, загальна сума прибутку зменшиться.

Собівартість продукції і прибуток знаходяться в обернено пропорційній залежності: зниження собівартості призводить до відповідного зростання суми прибутку і навпаки.

Зміна рівня середньореалізаційних цін і величина прибутку знаходяться в прямопропорційній залежності: при збільшення рівня цін сума прибутку зростає, і навпаки.

Оцінка фінансової стійкості і платоспроможності підприємства

В умовах ринкових відносин платоспроможність підприємства вважається найважливішою умовою його господарської діяльності. Фінансовий стан підприємств можна оцінювати з точки зору його короткострокової і довгострокової перспектив. У короткостроковій перспективі критерієм оцінки фінансового стану підприємства є його ліквідність і платоспроможність, тобто спроможність своєчасно і в повному обсязі розрахуватися по короткострокових зобов'язаннях. Термін «ліквідний» передбачає безперешкодне перетворення майна в гроші. Ліквідність підприємства — це його спроможність перетворювати свої активи в гроші для покриття всіх необхідних платежів у міру настання їх строку.

Найліквіднішою є готівка (або сальдо балансового рахунку). Наступним за ступенем ліквідності активом є короткострокові інвестиції (цінні папери), оскільки на випадок необхідності вони можуть бути швидко реалізовані в гроші.

Дебіторська заборгованість — теж ліквідний актив, оскільки передбачається, що дебітори оплатять рахунок у найближчому майбутньому.

Найменш ліквідним поточним активом є запаси, тому що для перетворення їх в гроші спочатку необхідно їх продати. Отже, під ліквідністю будь-якого активу слід розуміти можливість перетворення його в гроші, а ступінь ліквідності визначається тривалістю тимчасового періоду, протягом якого відбувається це перетворення. Чим коротший цей період, тим вищою є ліквідність даного виду активів

Короткострокові зобов'язання — це борги, строк погашення яких не перевищує одного року. Коли настає строк платежу, в наявності у підприємства повинно бути достатньо грошей для сплати. Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні коштів по активу, згрупованих за ступенем їх ліквідності і розташованих у порядку зменшення ліквідності з зобов'язаннями по пасиву, об'єднаними за строками їх погашення і в порядку зростання цих строків. Залежно від ступеня ліквідності, тобто швидкості перетворення в гроші, активи підприємства, як було зазначено вище, поділяються на групи [6, c. 97]:

1. Найбільш ліквідні активи.

2. Активи, що швидко реалізуються.

3. Активи, що реалізуються повільно.

4. Важкореалізовувані активи.

Пасиви групуються за ступенем строку їх оплати також у чотири групи:

1. Короткострокові пасиви.

2. Довгострокові пасиви.

3. Постійні пасиви.

Інформація, що характеризує величину поточних активів, наведена в II розділі активу балансу.

Відомості про короткострокові зобов'язання підприємства містяться в ІV розділі пасиву балансу. Аналіз ліквідності підприємства, як було сказано вище, здійснюється шляхом складання балансу ліквідності.

Ліквідність підприємства можна оперативно визначити за допомогою коефіцієнтів ліквідності.

Ними є:

1. Загальний коефіцієнт покриття (або поточний коефіцієнт).

2. Коефіцієнт швидкої ліквідності.

3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності.

Оцінка рівня платоспроможності проводиться за даними балансу на основі характеристики ліквідності оборотних засобів, тобто з врахуванням часу, необхідного для перетворення оборотних засобів в грошові кошти і цінні папери. Менш мобільними є засоби в розрахунках, готової продукції, товарах відвантажених та ін. Найбільшого часу ліквідності потребують виробничі запаси і витрати для перетворення їх в грошові засоби. Поточна платоспроможність це здібність до швидкого погашення своїх короткострокових зобов’язань, але для цього необхідно грошові засоби, які підприємство може отримати в результаті обертання в гроші деякі найбільш ліквідні засоби, або для цього необхідно мати достатній запас грошей у банку або у касі.

Цей показник характеризує як відношення мобільних засобів до короткострокової заборгованості. Він дає можливість встановити у якій крайності сума мобільних запасів покриває суму короткострокових зобов’язань, і тим самим підтверджує ступінь стійкості підприємства і здібність його швидко розрахуватися за свої короткострокові зобов’язання, тобто в значній мірі визначити платоспроможність підприємства. В деяких випадках він називається коефіцієнт покриття:

(3.1)

Оптимальне значення для даного показника прийнято мати в межах від 1 до 1.5.

Багаторазове перевищення активів над короткостроковими зобов’язаннями дозволяє зробити висновок про те, що підприємство має значний об’єм вільних ресурсів, які формуються з власних джерел.