До складу прямих витрат на оплату праці включають заробітну плату та інші виплати робітникам, зайнятим на виробництві продукції, виконання робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкту витрат.

Витрати на оплату праці інших категорій виробничого персоналу (майстри, допоміжний персонал тощо) і у зарплату робітників, що не може бути прямо віднесена на продукцію (оплата часу простою, додаткові виплати тощо), включають до складу виробничих накладних витрат.

До складу інших прямих витрат включають усі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкту витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація тощо.

Виробничі накладні витрати — це витрати, пов'язані з процесом виробництва, які не можуть бути віднесені до певних виробів економічно можливим шляхом.

Прикладом цих витрат є допоміжні матеріали, заробітна плата обслуговуючого персоналу (непряма зарплата), витрати на утримання і ремонт будівель, приміщень, устаткування, амортизація і страхування основних засобів, орендна плата, оплата комунальних послуг тощо.

Невиробничі витрати включають: адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.

До адміністративних витрат відносять наступні загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством:

загальні та корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати тощо);

витрати на службові відрядження і утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу;

витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (оренда, податки, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона);

винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майя» тощо);

витрати на зв'язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс тощо);

амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання;

витрати на врегулювання конфліктів у судових органах;

податки, збори та інші передбачені законодавством обов'язкові платежі (крім податків, зборів та обов'язкових платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг);

плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків;

інші витрати загальногосподарського призначення.

Як уже було зазначено, мале підприємство може вести управлінський облік, а може відмовитися від нього. Але ведення систематичного обліку витрат є надто важливим для аналізу діяльності підприємства та для проведення контролю, тому можна рекомендувати підприємствам вести управлінський облік.

2.4. Особливості складання фінансової звітності на малих підприємствах

Завершальним етапом процесів обліку є оформлення результатів. При обліку це звітні бухгалтерські форми та інші документи, встановлені законодавчо.

Формування документопотоків залежить від організаційної побудови і структури господарства, форми організації обліку, типів, виду та характеру технічних та організаційних засобів, обчислювальних машин, які використовуються в обліковому процесі. Вони бувають різної інтенсивності, що потребує особливої уваги при організації облікового процесу.

Для одержання зведених підсумкових показників при складанні звітних форм потрібна заздалегідь продумана система руху носіїв у часі та просторі на завершальному етапі обліку.

Організація підсумкових робіт на малому підприємстві має свої особливості.

Насамперед визначають споживачів підсумкової інформації, для чого спочатку складають перелік адресатів і форм звітності, використовуючи табель-календар звітності (таблиця 2.3).

Таблиця 2.3

Перелік адресатів і форм звітності підприємства

Назва | Форма | Строк подання | Відповідальна особа | Спосіб відпра-влення | Адреса, куди подати

Баланс | № 1 | 25.01 | Гол. бух. | поштою | Стат. Управління, податкова адміністрація

Звіт про фін. результати | № 2 | 25.01 | Гол. бух. | поштою | Стат. Управління, податкова адміністрація

Звіт про рух грошових коштів | № 3 | 25.01 | Гол. бух. | поштою | Стат. Управління, податкова адміністрація

Звіт про власний капітал | № 4 | 25.01 | Гол. бух. | поштою | Стат. Управління, податкова адміністрація

Примітки до фінансової звітності | № 5 | 25.01 | Гол. бух. | поштою | Стат. Управління, податкова адміністрація

Відповідно до Постанови “Про затвердження порядку подання фінансової звітності” затвердженої Кабінетом Міністрів України від 28 лютого 2000 року № 419 фінансова звітність подається органам, до сфери управління яких належать підприємства, трудовим колективам на їх вимогу, власникам (засновникам) відповідно до установчих документів, а також згідно із законодавством - іншим органам та користувачам, зокрема органам державної статистики, та щодо використання бюджетних асигнувань, одержаних з державного бюджету, - органам Державного казначейства, а щодо використання асигнувань, одержаних з місцевих бюджетів, - відповідно фінансовим відділам райдержадміністрацій, міськвиконкомів та фінансовим управлінням обласних, Київської і Севастопольської міських держадміністрацій.

Терміни подання підприємствами фінансової звітності встановлює міністерство або інший орган виконавчої влади, до сфери управління якого належать підприємства.

Датою подання фінансової звітності для підприємства вважається день фактичної її передачі за належністю, а у разі надсилання її поштою - дата одержання адресатом звітності, зазначена на штемпелі підприємства зв'язку, що обслуговує адресата.

Квартальна фінансова звітність (крім зведеної та консолідованої) подається підприємствами органам не пізніше 25 числа місяця, що настає за звітним кварталом, а річна - не пізніше 20 лютого наступного за звітним року.

У разі, коли дата подання звітності випадає на неробочий день, термін подання переноситься на перший після вихідного робочий день.

Перед складанням річної фінансової звітності обов'язкове проведення інвентаризації активів та зобов'язань підприємства.

За своєю суттю звітність має включати не тільки систему економічних показників, а й сукупність способів та прийомів узагальнення даних обліку та фінансового стану підприємства. Сукупність первинних даних для звітності, засобів їх збору й обробки отриманих відомостей, а також функцій робітників утворюють систему звітності, яку слід розглядати як частину обліково-економічної інформації.

В залежності від конкретних умов система звітності може функціонувати як особлива підсистема у загальній інформаційній підсистемі підприємства, або у вигляді окремих задач у