Враховуючи розміри і темпи інфляції, законодавство України допускає збільшення вартості окремих видів високоліквідного (гостродефіцитного) майна (автомобілі, будівельні матеріали тощо) до рівня ринкових цін, що склалися на момент формування статутного капіталу підприємства.[16,c.45]

Законодавство України передбачає мінімальні розміри статутних капіталів, нижче яких державна реєстрація під-приємства не допускається (див. Додаток 1). Ці мінімальні розміри не є сталими. У зв'язку з інфляційними явищами в економіці вони нерідко змінюються (збільшуються) в законодавчому порядку. За базу визначення береться неоподатковуваний мінімум.

Розмір статутного капіталу підприємства в процесі його господарської діяльності також змінюється, при цьому всі зміни розміру статутних капіталів на державних підприєм-ствах у бухгалтерському обліку знаходять відображення безпосередньо на однойменному рахунку, в той час як на малих підприємствах, у господарських товариствах, під-приємствах з іноземними інвестиціями вони знаходять відображення лише після відповідної державної пере-реєстрації зміни розміру статутного капіталу.

Додаткові кошти державному підприємству на збіль-шення обсягу виробництва можуть бути виділені з держав-ного бюджету або за рахунок перерозподілу коштів інших підприємств даної галузі. Акціонерне товариство може додатково випустити акції, товариство з обмеженою (пов-ною) відповідальністю і інші господарські товариства — збільшити суми внесків усіх учасників до статутного капіталу підприємства. Незалежно від типу підприємства і форми власності статутний капітал може збільшитись за рахунок безпосереднього приєднання до нього частини одержаного прибутку на приріст власних фінансових ресурсів; через випуск нових акцій; обмін облігацій на акції; зростання номінальної вартості акцій.

Майно підприємства складається з різних об'єктів об-ліку — носіїв прав власності окремих суб'єктів. Права кожного власника на майно підприємства і на участь у його прибутках визначаються часткою і формою інвесто-ваних коштів. Вони мають бути чітко відображені в бух-галтерському обліку на підставі відповідних документів. Розкриття цих прав — одне з найважливіших завдань фі-нансової звітності.

Гарантією захищеності прав власності підприємства є власний капітал, зокрема зареєстрована його частка — статутний капітал.[39,c.537]

Власний капітал — власні джерела фінансування підприємства, які без зазначення строку повернення внесені його засновника-ми (учасниками), або суми реінвестованого чистого прибутку, на-громаджені протягом строку існування підприємства, а також дар-чий капітал.

Поняття «капітал» звичайно асоціюється з поняттям «власність». На момент утворення підприємства його по-чатковий капітал втілений у активах, інвестованих зас-новниками (учасниками), і оцінюється вартістю майна підприємства. На цьому етапі, коли підприємство ще не має зовнішньої заборгованості (зобов'язань), основна об-лікова формула набуває вигляду: А = ВК, де ВК — власний капітал, оскільки зобов'язання (З) дорівнюють нулю. Таке трактування первісного статутного капіталу наведено в П(С)БО 2 «Баланс».

У процесі господарської діяльності у підприємства ви-никають зобов'язання перед юридичними та фізичними особами, які потребують певних дій у майбутньому з ме-тою їх погашення. Зобов'язання є пріоритетними щодо вимог власників про розподіл прибутку та майна підпри-ємства, тому власний капітал підприємства обчислюють як різницю між вартістю його майна та зобов'язаннями:

ВК = А - З (1)

Власний капітал підприємства є часткою в активах підприємства, яка залишається після відрахування його зобов'язань.

Сума власного капіталу — це абстрактна вартість майна; вона не є ні поточною ринковою, ні якоюсь іншою оцінкою для його власників, отже, не відображає поточ-ної вартості прав власників фірми. На величину власно-го капіталу істотно впливають складові облікової політи-ки підприємства, які стосуються принципів, методів і процедур, обраних для визнання й оцінки елементів і статей балансу, зокрема його активів і зобов'язань.

Водночас власний капітал є основою для започаткування і здійснення господарської діяльності будь-якого підприємства, одним із найістотніших і найважливіших показників, оскільки виконує такі функції:

довгострокове фінансування — знаходиться в роз-порядженні підприємства необмежений час;

фінансування ризику — використовується для фі-нансування ризикованих інвестицій, на які можуть не погодитися кредитори;

самостійність і влада — розмір власного капіталу визначає міру незалежності та впливу його власника;

розподіл доходів і активів — частки окремих влас-ників у капіталі є підставою для розподілу фінансового результату, а також майна у разі ліквідації підприємства.

У разі ліквідації підприємства відображений у його балансі власний капітал є для зовнішніх користувачів показником відповідальності й захисту прав кредиторів, а при наданні кредиту за інших однакових умов перева-га надається підприємствам із меншою кредиторською заборгованістю і більшим власним капіталом.

Головною метою підприємства є отримання прибутку, і реалізувати її воно може лише за збереження власного капіталу.

Згідно з концепцією збереження фінансового капіталу підприємство отримує прибуток за умови, що сума чистих активів на кінець періоду перевищує суму чистих активів на початок періоду після вилучення будь-яких виплат власникам або внесків власників протягом цього періоду.

Як було відзначено вище, статутний капітал є складовою власного капіталу підприємства. Загальну суму власного капіталу визначають за фор-мулою (1), однак користувачі фінансової звітності вимагають докладнішої інформації про його склад і зміни, що відбулися протягом звітного періоду, оскільки така інформація містить дані про ефективність управління під-приємством і дає змогу акціонерам, кредиторам та іншим інвесторам відстежувати динаміку та перспективи їхніх економічних прав. Отже, фінансова звітність має охоп-лювати інформацію про:—

джерела капіталу підприємства;—

правові обмеження щодо розподілу інвестованого капіталу;—

обмеження щодо розподілу дивідендів;—

пріоритетність прав на майно підприємства за йо-го ліквідації.

Джерелами утворення власного капіталу є:

внески власників підприємства у вигляді грошових коштів та інших активів;

нагромаджені суми нерозподіленого прибутку, що залишається на підприємстві.

Власний капітал може збільшуватися внаслідок кон-вертації зобов'язань, а також збільшення вартості активів, не пов'язаного зі зростанням заборгованості перед кредиторами (дооцінка необоротних активів, одержання активів у формі дарчого капіталу).

За джерелами утворення власний капітал поділяють на:

інвестований (вкладений або оплачений)