Узагальнені характеристики об'єктів бухгалтерського обліку (активів, зобов'язань, капіталу) відображаються на синтетичних рахунках, а деталізована інформація - на аналітичних рахунках. Наприклад, адміністрації підприємства, щоб виплатити заробітну плату, необхідно знати, скільки готівки для цього потрібно, тобто мати інформацію про загальну величину заборгованості перед колективом по зарплаті. Вона відображається на синтетичному рахунку 66 "Розрахунки з оплати праці" у вигляді кінцевого сальдо. Але для отримання цього сальдо, в свою чергу, виникає потреба в даних про розмір нарахованої заробітної плати, утримань з неї, а також виплат по кожному конкретному працівникові. Потрібен контроль не лише за розміром фонду заробітної плати в цілому, але й за рівнем заробітної плати кожного працівника. Саме для одержання подібних даних ведуть рахунки аналітичного обліку.

Законодавством визначено, що вести аналітичний облік, тобто застосовувати чи не застосовувати в обліку рахунки третього і нижчих порядків, підприємство вирішує самостійно. Причому підприємство може вводити нові субрахунки, виходячи з потреб управління, контролю, аналізу і звітності з обов'язковим збереженням кодів субрахунків, передбачених Планом рахунків. Таким чином, підприємство вирішує самостійно, чи необхідний йому облік доходів від реалізації, собівартості готової продукції (товарів, робіт, послуг), а також фінансових результатів за субрахунками.

В рахівництві використовується правило В. Ле Кутра: "Кожній статті бухгалтерського балансу повинен відповідати окремий рахунок в Головній книзі".

Наприклад, синтетичний рахунок 28 "Товари" має такі субрахунки: 281 "Товари на складі", 282 "Товари в торгівлі", 283 "Товари на комісії", 284 "Тара під товарами", 285 "Торгова націнка". Субрахунок 281 "Товари на складі" може мати такі аналітичні рахунки: "Кондитерські вироби", "Напої" тощо. Аналітичний рахунок "Кондитерські вироби" може поділятись на аналітичні рахунки за конкретними найменуваннями сортів печива, цукерок тощо.

Отже, аналітичні рахунки — деталізовані рахунки ІІІ-го, ІV-го , V-го і т.д. порядку, які формуються на підставі узагальненої, конкретизованої та об'єднаної на відповідному рівні інформації. Аналітичні (деталізуючі) рахунки є способом узагальнення і групування даних, що об'єднані синтетичним рахунком (вертикальні зв'язки). Система аналітичних рахунків узагальнює й водночас деталізує господарські операції за їх змістом.

Синтетичний облік здійснюється лише в грошовому виразі. В аналітичному обліку використовуються три групи вимірників. В аналітичних рахунках, які відображають рух товарно-матеріальних цінностей, облік здійснюється в грошовому та натуральному вимірниках, тобто в кількісно-сумовому виразі.

Аналітичні рахунки - формуються на підставі інформації, яка узагальнюється та об'єднується на відповідному рівні, їх склад і, певною мірою, зміст визначаються конкретною характеристикою господарських операцій, завданнями контролю та аналізу господарської діяльності на підприємстві.

11.Облік капіталу, Звіт про власний капітал, його склад і методика заповнення.

В бухгалтерському обліку для обліку власного капіталу передбачені наступні рахунки (рис.1.) :

40 « Статутний капітал »;

41 « Пайовий капітал »;

42 « Додатковий капітал»;

43 « Резервний капітал »;

44 « Нерозподілені прибутки ( непокриті збитки ) »;

45 « Вилучений капітал »;

46 « Неоплачений капітал ».

(+) Статутний капітал (рахунок 40)

(+) Пайовий капітал (рахунок 41)

(+) Додатковий капітал (рахунок 42 )

(+) Резервний капітал (рахунок 43 )

(+ ; -) Нерозподілені прибутки

( непокриті збитки) (рахунок 44 )

(+) Вилучений капітал (рахунок 45 )

(-) Неоплачений капітал (рахунок 46 )

Рис. 1. Відображення власного капіталу на рахунках бухгалтерського обліку.

Рахунки 42, 43, 44 призначені для обліку власного капіталу, який створюється у процесі. Аналітичний облік за рахунком 41 ведеться за видами капіталу.

Бухгалтерський облік статутного капіталу розпочинається з дня реєстрації підприємства ( тобто його статуту ) в державному реєстрі та закінчується днем вибуття з нього в наслідок припинення діяльності, банкрутства, припинення строку дії.

Для обліку статутного капіталу використовують три основні рахунки:*

40 " Статутний капітал ", *

46 " Неоплачений капітал ",*

45 " Вилучений капітал ".

.Рахунок 40 " Статутний капітал " призначений для обліку та узагальнення і інформації про стан та рух статутного капіталу підприємства.

По кредиту рахунку 40 відображається збільшення статутного капіталу, по дебету - його зменшення. Сальдо на цьому рахунку повинно відповідати розміру статутного капіталу, який зафіксований в установчих документах. Аналітичний облік статутного капіталу ведеться за видами капіталу по кожному засновнику, учаснику, акціонеру.

Рахунок 46 " Неоплачений капітал " активний, розрахунковий призначений для обліку розрахунків з засновниками підприємства по вкладам до статутного капіталу.

По дебету рахунку 46 відображається заборгованість засновників господарського товариства за внесками до статутного капіталу, по кредиту - погашення цієї заборгованості.

Аналітичний облік неоплаченого капіталу ведеться за видами розміщених неоплачених акцій ( для акціонерних товариств ) та за кожним засновником підприємства.

Зміст і форма Звіту про власний капітал і загальні вимоги до роз-криття його статей визначено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 5 «Звіт про власний капітал».

Метою складання Звіту про власний капітал є розкриття інформації про зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду. Перед тим як розпочати заповнення звіту про власний капітал, треба проаналізувати причини, з яких можуть відбуватися зміни власного капіталу.

1. Статутний фонд Збільшення статутного капіталу може здійснюватись:

а) в акціонерному товаристві:—

шляхом реєстрації додаткового випуску акцій;—

спрямування частини прибутку до статутного капіталу;—

за рахунок індексації основних фондів.

б) в інших підприємствах шляхом реєстрації внесків до статутного капіталу.

Зменшення статутного капіталу може здійснюватись:

а) в акціонерному товаристві:—

шляхом анулювання викуплених власних акцій;—

за рахунок зменшення

номінальної вартості акцій;

б)