програма передбачала створення протягом трьох років методологічно-правової бази бухобліку та аудиту в Україні. Однак вона не була виконана.
У квітні 1993 року Верховна Рада України прийняла рішення про необхідність розробки та запровадження Закону «Про бухгалтерський облік». З цього питання було дано відповідне доручення КМУ, який визнав за недоцільне на той час приймати Закон про бухгалтерський облік. Та-ка позиція КМУ ґрунтувалась на тому, що, мовляв, має місце «становлен-ня бухгалтерської та статистичної звітності відповідно до міжнародних систем обліку і статистики», а прийняте КМУ Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні врегульовує ці питання.
Новий склад Верховної Ради намагався повторно вирішити цю проблему. У 1995 році проект Закону України про бухгалтерський облік розглядався в першому читанні, але після короткого обговорення його було відправлено на доопрацювання, яке триває й досі. Існує думка, що цей проект був недосконалий.
Після багаторічних спроб покращити законодавче поле щодо ве-дення бухгалтерського обліку в Україні 16 липня 1999 року Президент України Леонід Кучма підписав Закон «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Цей Закон значною мірою впорядковує процес ведення бухгалтерського обліку в Україні. Слід відзначити, що цей Закон було розроблено відповідно до міжнародної практики і, перш за все, міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Він увібрав у се-бе досвід та традиції західної практики ведення бухобліку. Закон скла-дається з 5 розділів та 15 статей. Про прогресивність цього Закону свідчать ті принципи, на яких ґрунтується бухгалтерський облік та фінансова звітність. У Законі визначені основні принципи національного бухгалтерського обліку, а саме: обачність, повне висвітлення, авто-номність, послідовність, безперервність, нарахування та відповідність доходів та витрат, превалювання сутності над формою, історична собівартість, єдиний грошовий вимірник та періодичність. Прийняття цього Закону стало свого роду «революцією» в українській практиці ве-дення бухгалтерського обліку.
Закон встановлює новий порядок організації бухобліку на підприємстві. Так, в розділі 3 «Організація та ведення бухгалтерського обліку» визначено, що «питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Очевидно, що Закон значно розширює мож-ливості власника підприємства щодо організації бухгалтерського обліку на підприємстві, проте Закон покладає на нього відповідальність за «ор-ганізацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збере-ження оброблених документів, реєстрів і звітності протягом встановле-ного терміну, але не менше трьох років».
Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації (розділ 8 п. 4 Закону):
введення до штату посади бухгалтера або створення бухгал-терської служби на чолі з головним бухгалтером;
користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи;
ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку цент-ралізованою бухгалтерією або аудиторською фірмою;
самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства. Ця форма організації бухгалтерського обліку не може застосовуватись на підприємствах, звітність яких повинна оприлюднюватись.
Відповідальність за організацію та контроль за веденням бухгал-терського обліку покладено на головного бухгалтера підприємства. Відповідальність за бухгалтерський облік господарських операцій, пов'язаних з ліквідацією підприємства, включаючи оцінку майна і зобо-в'язань підприємства та складання ліквідаційного балансу і фінансової звітності, покладається на ліквідаційну комісію.
Про прогресивність Закону також свідчать положення, що нада-ють підприємству право самостійно визначати облікову політику (розділ 8 п. 5). Підприємство також: обирає форму бухгалтерського обліку, роз-робляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів, затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, до-даткову систему рахунків та реєстрів аналітичного обліку тощо.
Важливим є положення Закону про порядок вилучення первинних документів та реєстри бухгалтерського обліку. Відповідно до Закону, це можна буде здійснити тільки після рішення відповідних органів, прийня-тих у межах їхніх повноважень, передбачених законом. Посадова особа підприємства має право в присутності представників органів, які здійснили вилучення, зняти копії документів, що вилучаються. Обов'яз-ковим є складання реєстру документів, що вилучаються, в порядку, встановленому законодавством.
Закон вимагає від підприємств складати фінансову звітність на основі бухгалтерського обліку. Фінансова звітність підприємств (крім бюджетних установ, представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності та суб'єктів малого підприємництва, визнаних такими відповідно до чинного законодавства) включає: баланс, звіт про фінан-сові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та примітки до звітів. Відкриті акціонерні товариства, підприємства — емітенти облігацій, банки, дочірні товариства, валютні та фондові біржі, інвестиційні компанії, кредитні спілки, недержавні пенсійні фонди, стра-хові компанії та інші фінансові установи зобов'язані не пізніше 1 червня наступного за звітним року оприлюднити річну фінансову звітність та консолідовану звітність шляхом публікації в періодичних виданнях або розповсюдження її у вигляді окремих друкованих видань. Це положення Закону створює умови для більшої прозорості діяльності підприємств, надає змогу зовнішнім користувачам отримувати інформацію про фінан-совий стан підприємства та результати його діяльності, а також при-ймати відповідні рішення.
31 березня 1999 року наказом міністра фінансів України було вве-дено в дію 5 положень (стандартів) бухгалтерського обліку:
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №1 «Загальні вимоги до фінансової звітності».
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №2 «Баланс».
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №3 «Звіт про фінансові результати».
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №4 «Звіт про рух грошових коштів».
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №5 «Звіт про власний капітал».
Наказом міністра фінансів України №137 від 28 травня 1999 року був введений в дію стандарт №6: Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №6 «Виправлен-ня помилок