КОНТОЛЬНА РОБОТА

ПО ПРЕДМЕТУ : “ОБЛІК БАНКАХ”

ТЕМА: “Облік в банках”

ПЛАН

Вступ

Відповідно до Закону України “Про банки та банківську діяльність” методологічне керівництво бухгалтерським обліком та звітністю в банках покладено на Національний банк України. Свою діяльність у цьому напрямку НБУ здійснює на підставі загальноприйнятих у міжнародній практиці принципів і стандартів бухгалтерського обліку, а також враховує національні стандарти бухгалтерського обліку і звітності, які розроблені Міністерством фінансів України. Нормативні документи з питань обліку і звітності, що використовуються в державній статистиці, погоджуються з Державним комітетом статистики України.

Введення бухгалтерського обліку та звітності в комерційних банках здійснюються згідно нормативними актами, затвердженими НБУ, а саме:

інструкцією про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків;

положенням про реорганізацію бухгалтерського обліку і звітності в банках України;

правилами організації фінансової і статистичної звітності банків України;

методичними вказівками про ведення параметрів аналітичного обліку;

планом рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України.

В основу організації системи бухгалтерського обліку і звітності покладено загальноприйняті елементи бухгалтерського обліку: об”єкти обліку і бухгалтерські рахунки; метод подвійного запису; план рахунків і баланс; синтетичний і аналітичний облік; документація. Разом з цим організація цих елементів у банках має деякі особливості, що випливають із специфіки діяльності банку як фінансового посередника (вид діяльності: торгівля грошима; у загальному плані об”єкт обліку – це грошовий обіг, що обліковується за банківськими рахунками); функцій комерційних банків.

До таких особливостей можна віднести:

зміст і структуру плану рахунків;

складання щоденного балансу;

параметри і форми ведення аналітичного обліку;

відображення банківської операції в обліку на момент її здійснення.

1. Об”єкти обліку і бухгалтерські рахунки.

Предметом бухгалтерського обліку в комерційному банку виступають банківські операції, які випливають із статутної діяльності банку: розрахункові операції, депозитні операції, операції з цінними паперами, позичкові операції, операції з касового обслуговування бюджетних рахунків, операції з основними засобами банку, валютні та ін. Виконання таких операцій має вплив на результати діяльності банку.

Сама по собі банківська операція є досить складним фактом господарської діяльності банку. Це обумовлює необхідність класифікації господарської операції за певними ознаками і виділення в їх складі об”єктів, які підлягають реєстрації в бухгалтерських книгах і відображенню в звітності. Так, наприклад, депозитні операції можна класифікувати за суб”єктами, видами, строками депозитів. Операції з цінними паперами класифікуються: за видами операцій, видами цінних паперів, емітентами та іншими ознаками.

У бухгалтерському обліку кожному об”єкту відповідає рахунок.

Рахунок - це основна одиниця зберігання інформації в бухгалтерському обліку, інструмент, який реєструє, накопичує і зберігає інформацію, необхідну для прийняття управлінських рішень.

Реєстрування інформації в бухгалтерському обліку банку досягається шляхом застосування методу подвійного запису, що випливає з принципу подвійності. Згідно з методом подвійного запису кожен запис-реестрація відображається за двома рахунками: за дебетом одного рахунку і водночас за кредитом іншого. Сума записів за дебетом повинна дорівнювати сумі записів за кредитом.

Система відображення інформації в бухгалтерському обліку грунтується на тому, що для функціювання, здійснення статутної діяльності банку потрібні кошти, тобто економічні ресурси. Ці кошти формуються за рахунок пайових вннесків (паїв) засновників (учасників) банку в грошовій або в майновій формі. Це явище можна відобразити за допомогою рівняння:

Економічні ресурси (кошти)=Увесь капітал (засоби, власність)

Кожен банк, як і будь-яке підприємство, має два типи капіталу: власний і залучений (кредиторська заборгованість). Таким чином:

Економічні ресурси = Залучений (або позичений) капітал (кредиторська заборгованість)+ Власний капітал (внесок вкладника)

Згідно з прийнятою у вітчизняній бухгалтерській практиці термінологією економічні ресурси розглядаються як активи, а весь капітал – як пасиви. Отже,

Активи = Пасиви, або

Активи = Заборгованість + Капітал

(Assets =Liabilities + Capital)

За прийнятою в міжнародній обліковій практиці термінологією під пасивами розуміють лише кредиторську заборгованість, тому:

Активи = Пасиви(заборгованість)+ Капітал

Наведена рівність відома як класичне бухгалтерське рівняння, або функціональна облікова модель. Обидві його частини повинні бути рівними. Це рівняння відображає фінансовий стан банку (підприємства). Під фінансовим станом розуміють наявність економічних ресурсів, що належать банку, і весь капітал, який протистоїть їм, на певний момент часу.

Активи – це ресурси, що контролюються установою, які набуто в результаті попередніх операцій і які повинні перенести дохід чи іншу економічну вигоду в майбутньому. Іншими словами, це економічні ресурси, що перебувають в розпорядженні банку, використання яких, ймовірно, перенесе в майбутньому дохід.

У банківському балансі активи виступають у вигляді основних засобів, готівки в національній або іноземній валюті в касі банку, заборгованості за позичками, цінних паперів, які знаходяться в портфелі банку та інші.

Зобов”язання (залучений капітал) – це кредиторська заборгованість підприємства, що виникла в наслідок попередніх операцій і яка має бути погашена у визначений термін. Зобов”язання банку передбачають зменшення доходів, які пов”язані з придбанням активів або отриманням послуг від інших осіб внаслідок раніше проведених операцій. Зобов”язання включають: залишки грошових коштів на поточних рахунках, вклади, боргові зобов”язання банку (векселі, облігації, що емітовані банком) та ін.

Власний капітал – це різниця між активами та зобов”язаннями, тобто частина активів, яка сформована за рахунок власних джерел банку. Вона показує частку власника в активах банку. Для товариства – це капітал партнерів; для акціонерної компанії – акціонерний капітал. До рахунків капіталу належать: сплачений зареєстрований статутний капітал банку, емісійні різниці, резерви банку та інші.

Капітал – це заявка власника на активи компанії. Це засоби, які залишаються власнику, якщо він погасить заборгованість за зобов”язаннями. З наведеного вище рівняння

Капітал =Активи - Зобов”язання

Оскільки капітал дорівнює активам за мінусом зобов”язань, іноді