План рахунків, розроблений окремо для установ НБУ, за структурою майже не відрізняється від плану рахунків для комерційних банків, але має деякі особливості за змістом. Це пов”язано з тим, що НБУ виконує операції, властиві тільки центральному банку: емісійні операції, обслуговування уряду та зовнішнього боргу, регулювання діяльності комерційних банків та ін. Він базується на двох основних принципах: відповідальності обліку і звітності; простота викладення.

Основні вимоги, яким повинен відповідати план рахунків:

детальний та повний облік банківських операцій;

своєчасна обробка і накопичення детальної інформації;

відображення правдивої та змістовної інформації для всіх категорій користувачів.

У структурі плану рахунків можна виділити три частини, які логічно пов”язані між собою:

балансова частина;

частина доходів та витрат;

позабалансова частина.

Бухгалтерські рахунки в плані рахунків згруповані в дев”ять класів. Балансова частина об”єднує перші п”ять класів. На підставі цих класів складається баланс комерційного банку. Друга частина включає класи доходів та витрат. На підставі цих класів складається звіт про прибутки та збитки. Третя частина містить клас позабалансових рахунків (9 клас).

Фінансовий результат, що відображається на рахунку п”ятого класу “Результат поточного року”, визначається за даними рахунків шостого та сьомого класів (що свідчить про логічний зв”язок між першою і другою частинами плану рахунків).

Умовні зобов”язання і вимоги, що обліковуються на позабалансових рахунках дев”ятого класу, за певних умов, які передбачені угодами, можуть стати реальними вимогами до банку або його зобов”язаннями і суттєво вплинути на результат його діяльності (що свідчить про логічний зв”язок між третьою і першою частинами плану рахунків).

Рахунки усіх трьох частин призначені для ведення фінансового обліку.

Восьмий клас містить рахунки для ведення управлінського обліку. Рахунки управлінської бухгалтерії використовуються для визначення собівартості банківських продуктів, а також ефективності праці окремих підрозділів або центрів відповідальності тощо. Вони дозволяють накопичити інформацію для прийняття тактичних і стратегічних рішень менеджерами та керівництвом банку.

3. Баланс банку

На основі плану рахунків комерційні банки складають баланс. Баланс – це основна форма фінансової звітності.

Бухгалтерський баланс – це звіт про фінансовий стан банку, якій відображає його активи, пасиви та власний капітал у грошовому вигляді на певну дату балансу. Баланс є головним інструментом для вивчення діяльності банку. За його допомогою здійснюється систематизація бухгалтерської інформації за попередньо визначеними критеріями.

Баланс – це основна форма синтетичного обліку. Синтетичний облік дозволяє отримувати агреговану і систематизовану бухгалтерську інформацію щодо фінансового стану банку і контролювати правильність відображення операцій в бухгалтерському обліку. Отже, балансовий метод узагальнення інформації має подвійне призначення: як інструмент управління та як засіб контролю за правильністю реєстрації банківських операцій. Реалізація зазначених цілей досягається через складання банками різних видів балансів.

Сальдовий баланс складається за залишками рахунків на певну дату, а обігово-сальдовий містить як залишки, так і обіги за рахунками. За терміном і датою надання баланси розподіляються на щодення та щомісячні.

Під пробними балансами розуміють проміжні, або робочі баланси. Отже, складання звітного щоденного або щомісячного балансу відбувається в декілька етапів, які відрізняються характером узагальнення бухгалтерської інформації.

Звітний баланс складається за структурою плану рахунків, тобто включає три частини.

Проміжний баланс має форму односторонньої вертикальної таблиці, в якій данні розташовані по мірі зростання номерів бухгалтерських рахунків ІУ порядку. Розмежування балансових рахунків на активні і пасивні не передбачено, можливе виділення підсумків за розділами (рахунки ІІ порядку) та групами (рахунки ІІІ порядку). Цей баланс включає всі види бухгалтерських рахунків. Його основне призначення – контроль за правильністю відображення операцій в бухгалтерському обліку. У той же час, проміжний баланс не придатний для здійснення аналізу, використання в управлінні.

Сальдовий – щоденний, щомісячний баланс складається за однаковою формою. У ній передбачено надання інформації за залишками окремо за балансовими рахунками, рахунками доходів та витрат та позабалансовими рахунками за звітний період.

Інформація фінансової звітності грунтується на даних аналітичного і синтетичного обліку. Ще до складання звітності в обліку повинні бути відображені усі банківські операції, що мали місце в банку за обліковий період.

У банках обробка облікової інформації здійснюється в автоматичному режимі з використанням інформаційних комп”ютерних технологій.

ЛІТЕРАТУРА

“Облік та аудит в комерційних банках”, А.М.Герасимович, Львів, 1999 р.

“Фінансовий і управлінський облік”, Голов С.Ф., Єфіменко В.І., Київ, 1996 р.

Закон України “Про банки та банківську діяльність” від 20.02.1991 р.

“Управління банком,” Кох Тимоти, Уфа, 1993 р.

Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку, Price Water house LLP, 1994 p.