Контрольна з інформаційних технологій

Зміст

1. Процес і процедура прийняття рішення

Рішення - центральний момент усього процесу управління. Можна сказати, що суттю професії менеджера є прийняття рішень.

У широкому змісті це поняття включає і підготовку рішення (планування), у вузькому змісті це вибір альтернативи. У рамках перспективного планування приймаються основні рішення (що робити?), потім у процесі поточного планування, організації, мотивації, координації, регулювання, змін планів - рішення у вузькому змісті (як робити?), хоча така границя є умовною.

На практиці проблема рішення викликана тиском термінів, недоліком кваліфікації або інформації для рішення, ненадійністю методів, схильністю менеджерів до рутини, розбіжностями між особами, що приймають рішення (ОПР). Усі види рішень, прийнятих у процесі управління, можна класифікувати за численними ознаками:

за об'єктом рішення (орієнтовані на цілі або засоби, тощо);

за надійністю вихідної інформації (на основі надійної інформації, ризикові або ненадійні);

за термінами дії наслідків (довго-, середньо-, короткострокові);

за зв'язком з ієрархією планування (стратегічні, тактичні, оперативні);

за періодичністю (випадкові, повторювані, рутинні);

за виробничим охопленням (для усієї фірми, вузькоспеціалізовані);

за кількістю рішень у процесі їхнього прийняття (статичні, динамічні, одно- і багатоступінчасті);

за складністю (прості і складні).

Ефективність управління залежить від комплексного застосування багатьох факторів і не в останню чергу від процедури прийняття рішень і їхнього практичного втілення в життя. Але для того, щоб управлінське рішення було діючим й ефективним, потрібно дотриматися визначених методологічних основ.

Для того, щоб прийняти управлінське рішення, кожен менеджер повинний добре розбиратися не тільки в понятійному апараті, але і досить кваліфіковано при цьому застосовувати на практиці:

методологію управлінського рішення;

методи розробки управлінських рішень;

організацію розробки управлінського рішення;

оцінку якості управлінських рішень.

Рішення - результат вибору з безлічі варіантів, альтернатив. Рішення являє собою керівництво до дії на основі розробленого проекту або плану роботи.

Правильність і ефективність прийнятого рішення багато в чому визначається якістю економічної, організаційної, соціальної й інших видів інформації. Умовно усі види інформації, що використовуються при ухваленні рішення, можна підрозділити: на вхідну і вихідну; оброблювану і необроблювану; текстову і графічну; постійну і перемінну; нормативну, аналітичну, статистичну; первинну і вторинну; директивну, розподільну, звітну.

Цінність одержуваної інформації залежить від точності задачі, тому що правильно поставлена задача визначає необхідність конкретної інформації для прийняття рішення.

Прийняття рішень властиве будь-якому виду діяльності, і від нього може залежати результативність роботи однієї людини, групи людей або всього народу визначеної держави. З економічної й управлінської точок зору прийняття рішення варто розглядати як фактор підвищення ефективності виробництва. Ефективність виробництва, природно, у кожному конкретному випадку залежить від якості прийнятого менеджером рішення.

Усі прийняті в будь-якій сфері діяльності рішення можна умовно класифікувати і підрозділити на рішення: зі стратегії підприємства; прибутку; продажів; питань, що впливають на формування прибутку.

Організаційні рішення приймаються на всіх рівнях управління і є однією з функцій роботи менеджера, вони спрямовані на досягнення поставленої мети або задачі. Вони можуть бути запрограмованими і незапрограмованими.

Запрограмоване рішення - це результат реалізації визначеної послідовності етапів або дій і приймається на основі обмеженої кількості альтернатив.

Виконуючи свої функціональні обов'язки, кожен менеджер вибирає найбільш оптимальні рішення, що сприяють перетворенню в життя поставленої задачі.

Прийняття рішення, як правило, поєднується з вибором напрямку дії, і якщо рішення приймається легко, без спеціального пророблення альтернатив, то гарне рішення прийняти важко. Гарне рішення накладає на менеджера велике соціальне навантаження і залежить від психологічної підготовленості менеджера, його досвіду, особистісних якостей.

Ухваленню рішення передують кілька етапів:

виникнення проблем, по яких необхідно прийняти рішення;

вибір критеріїв, по яких буде прийняте рішення;

розробка і формулювання альтернатив;

вибір оптимальної альтернативи;

затвердження (прийняття) рішення;

організація робіт з реалізації рішення - зворотний зв'язок.

2. Специфіка інформаційних програмних систем

В залежності від конкретної області застосування інформаційні системи можуть дуже сильно розрізнятися за своїми функціями, архітектурою, реалізацією. Однак можна виділити, принаймні, дві властивості, що є загальними для всіх інформаційних систем. По-перше, будь-яка інформаційна система призначена для збирання, збереження й обробки інформації. Тому в основі будь-якої інформаційної системи лежить середовище збереження і доступу до даних. Середовище повинне забезпечувати певний рівень надійності збереження й ефективність доступу, що відповідають області застосування інформаційної системи. В обчислювальних програмних системах наявність такого середовища не є обов'язковою. Основною вимогою до програми, що виконує чисельні розрахунки, є її швидкодія. Потрібно, щоб програма здійснила досить точні результати за встановлений час. При вирішенні серйозних обчислювальних задач навіть на потужних комп'ютерах цей час може вимірятися тижнями, а іноді і місяцями. Тому програмісти-обчислювачі завжди дуже скептично відносяться до збереження даних у зовнішній пам'яті, і надають перевагу такій формі організації програми, щоб протягом як можна більш довгого часу оброблювані дані містилися в основній пам'яті комп'ютера. Зовнішня пам'ять звичайно використовується для періодичного (нечастого) збереження проміжних результатів обчислень, щоб у випадку збою комп'ютера можна було продовжити роботу програми від збереженої контрольної точки.

По-друге, інформаційні системи орієнтуються на кінцевого користувача, наприклад, банківського клерка. Такі користувачі можуть бути дуже далекі від світу комп'ютерів. Для них термінал, персональний комп'ютер або робоча станція являють собою усього лише знаряддя їх власної професійної діяльності. Тому інформаційна система зобов'язана володіти простим, зручним інтерфейсом, який повинний надати кінцевому користувачеві всі необхідні для його роботи функції, але в той же час не дати йому можливість виконувати які-небудь