Відзначимо, що обчислювальні програмні системи не обов'язково мають розвинуті інтерфейси. Звичайно, це залежить від сфери застосування програмного продукту. Якщо система призначена для продажу, то вона повинна мати гарний інтерфейс хоча б з метою маркетингу. Але як правило, серйозні обчислювальні програми майже унікальні. Розрахунки виконуються або розроблювачами програм, або людьми з того ж оточення. Для них набагато важливіше швидкодія обчислень, ніж зручність запуску програми, а наявність розвинутого інтерфейсу припускає істотне використання комп'ютерних ресурсів.

3. Розробка автоматизованого розв’язування задач за умов функціонування АІС. Опис алгоритму розв’язування задачі

Безпосередньому розв`язанню задач на комп`ютері передує досить складна та трудомістка послідовність дій, необхідних для підготовки обчислювального процесу. Дуже часто процес підготовки задачі до розв`язання становить 90 – 95%, а безпосереднє розв`язання лише 5 – 10% від загального часу.

У цілому підготовка та розв`язання задачі на ЕОМ складається з ряду етапів, коротка характеристика яких наведена в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1.

Етапи підготовки та розв`язання задач на ЕОМ

Номер етапу | Назва етапу | Коротка характеристика дій,

які виконуються на етапі

1. | Постановка задачі | Задача, яку необхідно розв`язати на ЕОМ, формулюється користувачем або отримується ним у вигляді завдання. Аналізуються умови задачі: визначаються початкові (вхідні) і шукані (проміжні й кінцеві) величини.

2. | Математичне формулювання задачі та вибір або розробка методу розв`язання | Умова задачі записується в математичній формі, тобто створюється математична модель розв`язуваної задачі. Уточнюється, у якому вигляді необхідно отримати результат розв’язання задачі. Якщо для моделі відомі декілька методів розв`язання, то обирається той із них, який найбільше задовольняє користувача. Якщо жоден із відомих методів не може бути використаний для розв`язання задачі, то розробляється новий метод.

3. | Розробка

Алгоритму | Алгоритм – послідовність точно визначених дій – записується в словесно-формульному вигляді або як блок-схема. Для нескладних задач цей етап пропускається.

4. | Створення програми | Алгоритм розв`язання задачі записується мовою програмування. Текст програми (вхідний модуль) переноситься на машинний носій.

5. | Підготовка вхідних даних | Вхідні дані перевіряються на достовірність, повноту, точність.

6. | Введення

Програми | В оперативну пам`ять ЕОМ вводиться текст програми з машинних носіїв (об`єктний модуль) або з клавіатури (вхідний модуль).

7. | Підготовка даних конкретного прикладу | Дані контрольного прикладу добираються такими, щоб отримати розв`язання як на ЕОМ (машинний результат), так і без застосування засобів обчислювальної техніки (немашинний результат).

8. | Введення даних контрольного прикладу та налагодження програми | Дані контрольного прикладу вводяться в ОП комп`ютера. За ними виконуються обчислення на ЕОМ. Якщо машинний та немашинний результати збігаються, то можна зробити висновок, що програма складена правильно. Якщо результати розв`язання задачі на ЕОМ не збігаються із заздалегідь відомими правильними результатами, то виявляються помилки в програмі, потім вони ліквідуються і знову розв`язується задача за даними контрольного прикладу.

9. | Розв`язання задач на ЕОМ та обробка результатів | Вводяться дані розв`язуваної задачі, виконується її розв`язання, аналізуються результати розв`язку та (якщо необхідно) виводяться на машинні чи немашинні носії, робляться висновки.

4. Два способи впровадження нової інформаційної технології

Компанія, яка збирається впровадити комп'ютерну систему управління ресурсами підприємства, як правило, дає наступну установку: система повинна почати діяти якомога швидше, у термін і в рамках бюджету.

Деякі організації уникають впроваджувати подібні системи, побоюючись, що її не будуть використовувати, а якщо будуть, то неефективно. До того ж співробітники, які отримують нові навички в процесі впровадження системи, залишать компанію, і тоді буде важко знайти технічні ресурси для підтримки її функціонування. Не вийде ні економії ресурсів, ні реалізації функціонального призначення впровадженої системи.

Ці побоювання цілком доречні. Проекти по впровадженню систем і справді зазнають невдачі, навіть у компаніях з ефективним в інших відносинах управлінням. В тих же випадках, коли всі йде більш-менш нормально, найчастіше не виконуються терміни запуску промислової експлуатації і не вдається залишитися в рамках виділеного бюджету. Проте описані нижче методи при їхньому правильному застосуванні можуть сприяти зведенню ризику невдалого впровадження до мінімуму. При належному плануванні і управлінні цілком можна дотриматися намічених термінів і залишитися в рамках бюджету.

Із самого початку переконайтеся, що проект правильно організований.

Визначите, хто буде штатним керівником проекту по впровадженню системи. Ця людина повинна мати необхідні навички для виконання такої роботи, бажано, щоб вона мала досвід впровадження систем.

Чітко визначте в документах функції й обов'язки, а також сферу компетенції кожного члена групи фахівців з роботи над проектом.

Переконайтесь, що люди, які виконують ці функції, мають необхідні навички.

Розробіть докладний план роботи, розбийте його на етапи, визначте терміни виконання задач і дотримуйтесь їх.

Перш ніж приступити до впровадження системи, продумайте організаційну структуру і бізнес-процеси.

Переконайтесь, що правила і процедури бухобліку зафіксовані в документах за встановленою формою і зрозумілі працівникам бухгалтерії.

Опишіть методи ведення господарської діяльності і дії, що повинні бути виконані в результаті їхнього застосування.

При необхідності змініть ці методи так, щоб вони забезпечували більш ефективну роботу й інтеграцію нової системи.

Опишіть організаційну структуру і подумайте про те, чи в максимальному ступені вона відповідає цілям вашого підприємства.

Забудьте такі популярні кліше, як “реінжиніринг” і “скорочення”. Вам не обов'язково починати з нуля, здійснювані