Тема: Контрольна по управлінському обліку.

План.

1. Характеристика релевантних та нерелевантних затрат (навести приклади та охарактеризувати ?х значення).

2. Як визначається фактична виробнича собівартість готової продукції, виконаних робіт і наданих послуг?

3. Порядок складання бюджету загальновиробничих затрат.

4. Назвати основні варіанти визначення внутрішніх цін.

Література.

1. Характеристика релевантних та нерелевантних затрат (навести приклади та охарактеризувати ?х значення).

Деякі витрати релевантні для ухвалення визначеного рішення, тоді як інші витрати, нерелевантні для даного рішення, можна проігнорувати. Прикладами релевантних витрат можуть служити:

* майбутні маржинальні витрати;

* збільшення витрат; (різниця між витратами, зв'язаними з одним варіантом дій, і витратами іншого варіанта дій, іноді неї називають також "додатковими витратами" (differential cost, incremental cost). Цю концепцію часто використовують при виборі між двома конкуруючими проектами. Витрати, загальні для обох проектів можна ігнорувати)

* вмінені витрати (альтернативна вартість - opportunity cost); (маржинальний прибуток, загублений у результаті переваги одного варіанта іншому)

Наприклад, аналізуючи, чи варто самостійно виготовляти деяку спеціальну деталь, що у даний час купують на стороні, потрібно зробити вибір: чи здати зайві виробничі площі в оренду за $5,000 у чи рік використовувати їх для виробництва цієї деталі. Рішення виготовляти деталь спричиняє вмінені витрати в розмірі $5,000 - це упущена вигода від здачі в оренду. Це потрібно буде врахувати, вибираючи між самостійним виробництвом і покупкою на стороні.

Використання для виготовлення деталі матеріалів, первісна вартість яких складає $10,000, але продати які можна за $3,000, спричиняє вмінені витрати в розмірі $3,000 - загублений маржинальний прибуток. Це релевантні витрати. $10,000 - це неповернуті витрати, а тому вони нерелевантні.

2. Як визначається фактична виробнича собівартість готової продукції, виконаних робіт і наданих послуг?

Для правильного відображення в обліку вартісних параметрів (характеристик) продукції потрібно виконати калькуляційну про-цедуру, калькуляційні розрахунки визначення її фактичної вироб-ничої собівартості.

Фактична виробнича собівартість продукції визначається для різних потреб: фактичних результатів діяльності господарства, ці-ноутворення, ефективності технологічних та організаційних рі-шень, установлення раціональності затрат тощо.

Калькулювання --це визначення розміру затрат у вартісному вираженні, які припадають на калькуляційну одиницю. За допо-могою калькулювання обліковують собівартість. Метою кальку-лювання фактичної собівартості у виробництві є собівартість про-дукції. Для того щоб калькулювати фактичну собівартість готової продукції, потрібно обліковувати її випуск. Для визначення собі-вартості продукції необхідні як кількісні, так і якісні її характери-стики. Продукція може бути виробом, роботою, послугою.

Собівартість продукції розраховують за калькуляційними еле-ментами — статтями затрат. Статті затрат — можуть бути фінан-совими та галузевими. У фінансовій калькуляції є дві статті -прямі затрати та непрямі — накладні затрати. Широким є галузе-вий, а точніше виробничий аспект побудови собівартості. Номен-клатура статей затрат на різних підприємствах різна і залежить від потреб управління. Це питання буде розглянуто у третій частині підручника. Об'єктом калькуляції є собівартість продукції (виробу, по-слуги або роботи), але слід мати на увазі не лише об'єкти, а й каль-куляційні одиниці.

Калькуляційними одиницями відносно готової продукції можуть бути: сукупна собівартість, тобто собівартість усієї продукції, яку випустило господарство, його виробничий підрозділ (цех, бригада, дільниця тощо); собівартість окремого виду продукції (виробу, напівфабрикату тощо); собівартість кількісної (метр, маса, пари, тонни тощо) або якісної (сухих речовин, вологості тощо) нату-ральної одиниці вимірювання.

Ці одиниці вимірювання виникають у калькуляційному про-цесі послідовно. Для того щоб обчислити собівартість окремого виду продукції, потрібно мати обчислену сукупну собівартість продукції. Не можна визначити собівартість натуральної одиниці вимірювання, коли попередньо не визначено собівартість окре-мого виду продукції. Таким чином, калькулювання собівартості продукції - - це процес, який складається з трьох послідовних процедур-етапів.

ЕТАПИ КАЛЬКУЛЯЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ:

Водночас калькуляційний процес не охоплює всієї складності калькуляції в господарстві, оскільки крім основної продукції воно має калькулювати також продукцію допоміжного виробництва, яка використовується основним виробництвом, а також напівфаб-рикати (якщо вони випускаються).

Собівартість продукції обчислюють за допомогою окремих прийомів (способів), які залежать від наявності або відсутності тих чи інших факторів калькулювання.

Для визначення фактичної собівартості випущеної продукції слід мати дані про кількість, якість та вартість таких факторів ка-лькулювання: готова продукція, незавершене виробництво на по-чаток та на кінець калькульованого періоду, відходи виробництва, побічна та допоміжна продукція, остаточний брак виробництва. Крім того, потрібно визначити втрати від браку, який можна ви-правити. Ці дані дають змогу скласти загальну формулу, загаль-ний алгоритм калькуляційного процесу.

Незавершене виробництво зумовлює два моменти в калькуля-ційному процесі: перший -- вартість незавершеного виробництва на початок калькульованого періоду слід додати до загальної суми витрат поточного періоду; другий — вартість незавершеного виро- бництва слід відняти від остаточної суми витрат, яка залишається після виконання ряду процедур.

ВСВф = НВП + ПЗП – ВЗВ - ВПП – ВПСП + Вбр - НВК

ВСВф – фактична собівартість усієї продукції, яка випущена виробництвом;

НВП – незавершене виробництво на початок калькуляційного періоду;

ПЗП — поточні витрати періоду (місяць, квартал, сезон, рік);

ВЗВ — вартість зворотних відходів виробництва;

ВПП – вартість побічної продукції;

ВПСП – вартість побіжної (супутньої) продукції;

Вбр – втрати від технологічного браку;

НВК – незавершене виробництво на кінець калькуляційного періоду

Наявність відходів виробництва зумовлює необхідність ви-ключення їх вартості із загальної суми витрат.

Наявність супутної продукції зумовлює необхідність обліку витрат на