нераціональне ведення господарської діяльності підприємства. Внаслідок чого значна частина активів імобілізована в запасах, ліквідность яких може бути незначною.

1.2 Аналіз активів Балансу

При збільшенні дебіторської заборгованності, можна зробити висновок, що підприємство надає товарні кредити своїм покупцям.

Таким чином, розрахуємо:

Коофіціент обороту запасів;

Коофіціент обороту дебіторської заборгованності.

Коофіціент обороту запасів показує швидкість обороту запасів для забезпечення поточного об”єму продажу.

Коофіціент обороту запасів = Собівартість реалізованої продукції

( стр.040 ф.№2

Запаси на початок звітного періоду

+ Запаси на кінець звітного періоду

Чим вищий коофіціент, тим швидше оборот запасів, і відповідно, чим коофіціент нижчий тим оборот запасів менший, і за цих умов керівнику (головному бухгалтеру) підприємства слід визначити причини цієї події.

Коофіціент обороту дебіторської заборгованності показує скільки оборотів здійснив капітал за рік, який вкладений в розрахунки.

Коофіціент обороту дебіторської заборгованості= Доход від реалізації

Дебіторська заборгованість на початок звітного періоду+

Дебіторська заборгованість на кінець звітного періоду.

1.3 Аналіз пасивів Балансу

Для аналізу пасивів балансу використовуються наступні коофіціенти:

Коофіціент обороту кредиторської заборгованості, за допомогою якого визначають період погашення цієї заборгованості.

Аналіз Звіта про фінансові результати, коли вертикальний аналіз при розгляді звіту про фінансові результати є корисним інструментом, оскільки даний звіт передставлений у зручній формі, коли кожна стаття віднесена до об”єму реалізації.

Аналіз із застосуванням коофіціентів – цей метод полягає в тому, що оцінку фінансового стану підприємства розраховують за допомогою коофіцієнтів, на підставі показників балансу та Звіту про фінансові результати підприємства. Даний спосіб вивчає такі важливі аспекти як фінансовий стан і результати діяльності підприємства, ліквідность підприємства, довгострокова платоспроможність, рентабельність.

При оцінці ліквідності розраховують три коофіціенти:

Коофіціент покриття

Коофіціент швидкої ліквідності;

Коофіціент абсолютної ліквідності.

Перераховані коофіціенти розраховуються на підставі показників ф.№1, шляхом співвідношення поточних активів і поточних зобов”язань підприємства.

Коофіціент покриття дає загальну оцінку ліквідності активів, показує скільки гривень поточних активів припадає на одну гривню поточних зобов”язань. Якщо поточні активи перевищують за величиною поточні зобов”язання, то підприємство може розглядатися як успішно функціонуюче. Коофіціент покриття розраховується шляхом суми оборотних активів плюс витрати майбутніх періодів, поділені на поточні зобов”язаня плюс доходи майбутніх періодів. Цей коофіціент свідчить про можливості підприємства погашати свої зобов”язання.

Коофіціент швидкої ліквідності на відмінувід коофіціенту покриття, враховує якість оборотних активів і є більш строгим показником ліквідності, оскільки при його розрахунку враховуються лише поточні активи. “Швидкий” коофіціент розраховується за формулою:

Коофіціент швидкої ліквідності дорівнює оборотні активи плюс запаси плюс витрати майбутніх періодів поділені на поточні зобов”язання плюс доходи майбутніх періодів.

Коофіціент абсолютної ліквідності показує, яка частина поточних (короткострокових) зобов”язань може бути погашена негайно.

Коофіціент абсолютної ліквідності дорівнює грошові кошти та їх елементи поділені на поточні зобов”язання плюс доходи майбутніх періодів.

Для оцінки платоспроможності та фінансовой стабільності підприємства не тільки розраховують співвідношення активів та зобов”язань, але також визначають їх різницю.

Різниця між поточними активами і поточними зобов”язаннями складає чистий рабочий капітал підприємства. Наявність чистого робочого капіталу підприємства свідчить про те, що підприємство не тільки може сплатити свої борги, але і розпоряджується фінансовими ресурсами для розширення своєї діяльності. Оптимальний розмір чистого рабочого капіталу залежить від сфери діяльності, обсягів реалізації, кон”юктури ринку. Для оцінки чистого рабочого капіталу можна порівняти його з показниками інших підприємств.

Висновок

Аналіз фінансової звітності не претендує на статус точної науки, яка дозволяє безпомилково прогнозувати майбутне підприємства, оскільки має обмеження.

По-перше успіх аналізу залежить від достовірності і повноти показників фінансової звітності.

По-друге майбутне завжди пов”язане з невизначенностю, тобто впливом масиневідомих факторів.

Тому для того, що б зробити правильні висновки, необхідно прибігати до суб”єктивного міркування, яке залежить від здатності фінансового аналітика оцінити усю фінансову інформацію. Існуючую на підприємстві і об”єднати її в одне ціле. Правильне використання і об”єднання інформації дає більш прогнозуємий результат, важливий для існування підприємства.

При прийнятті рішення керівник підприємства повинен враховувати всі можливі варіанти розвитку підприємства і тій чи іншій діяльності.

Оскільки від правильного рішення залежить доля підприємства. Необхідно приділяти увагу аналізу фінансової діяльності підприємства, порівнбвати показники минулих років з поточним роком. Слідити за складанням фінансових планів і контролювати їх виконаня.

Для малого підприємства, де зосереджені не великі, порівняно з іншими підприємствами кошти. Дуже важливо не помилитися при виборі основної діяльності і методів господарювання. При цьму необхідно враховувати при формуванні облікової політики підприємства багато факторів. Наприклад, якщо підприємство орендує офіс за заначною ціною, а обсяги реалізації не дуже великі, хоч середня торгова знижка дозволяє покривати витрати, то керівник підприємства при укладнні контракту на поставку продукції повинен враховуувати, коли за отриману продукцію на розрахунковий рахунок надійдуть кошти за отриману продукцію і чи вистачить коштів. Які є у підприємства на розрахунковому рахунку для покриття витрат поточного місяця, якщо оплата за товар надійде лише через півроку.

Такої ж самої політики, керівник підприємства повинен дотримуватися і в виборі запасів та товарів. Які виготовляються або закуповуються для наступного продажу. Тут обсяги реалізації залежать від попиту на товар, який проопонується для продажу, та ціни продажу. Якщо собівартість виготовленої продукції велика, а товар попитом користується слабим, то результат від раелізації цього товару буде невеликий, а більшість нереалізованої продукції буде накопичуватися в залишках готової продукції на складах, а оскільки виробництво зумовлює закупівлю запасів, сировини і матеріалів, у зв”язку з порушенням формули К.Маркса Товар-Гроші-товар, на підприємстві буде зростати