періодичності, що припускає поділ діяльності підприємства на певні періоди часу з метою упорядкування фінансової звітності;

історичної (фактичної) собівартості, що визначає пріоритет оцінки активів, виходячи з витрат на їхнє виробництво і придбання.

Історична собівартість запасів, виготовлених на підприємстві, є їхньою виробничою собівартістю і складається з прямих матеріальних витрат, прямих витрат на оплату праці і виробничих накладних витрат.

Детальні вимоги до складу історичної собівартості інших активів будуть розкриті в таких Положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку;

нарахування і відповідності прибутків і витрат, по якому для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно зіставити прибутки звітного періоду з витратами, здійсненими для одержання цих прибутків. При цьому прибутки і витрати відбиваються в обліку і звітності в момент їхній виникнення, незалежно від часу надходження і сплати грошей.

Положення (стандарти) бухгалтерського обліку визначають перелік критеріїв визнання прибутку від реалізації в залежності від того, що було реалізовано - продукція, роботи або послуги, або прибуток був отриманий внаслідок використання активів підприємства іншими особами, а також виходячи з конкретних умов кожної господарської операції, що може призвести до виникнення прибутку. Тому дата реалізації може не збігатися з датою відвантаження продукції, товарів, підписання документів про виконання робіт, послуг.

Визначення фінансового результату звітного періоду також буде відрізнятися від існуючі практики, тому що тепер він буде оцінюватися з погляду власника підприємства, а не податкового законодавства. Це видно на прикладі розділу 1 звіту про фінансові результати. Для власника до складу витрат звітного періоду включаються усі витрати, понесені протягом цього періоду, включаючи податок із прибутку;

повного висвітлення, відповідно до якого фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні і потенційні наслідки операцій і подій, що може вплинути на прийняті на її підставі рішення.

послідовності, що передбачає постійне з року в рік застосування підприємством обраного облікової політики. Зміна облікової політики повинний бути обґрунтований і розкрито у фінансовій звітності.

Керівництво українського підприємства мало право формувати свою облікову політику. У нормативних документах містилася також вимога притримуватися однакової облікової політика в наступні звітні періоди і попереджати в пояснювальній записці до річної звітності про зміни облікової політики.

Тепер розділ приміток до фінансових звітів "Облікова політика" повинна включати опис:

принципів оцінки;

методів обліку щодо окремих статей звітності.

У випадку зміни в обліковій політика підприємству варто розкривати:

- причини і суть зміни;

- суму коректування нерозподіленого прибутку на початок звітного року або обґрунтування неможливості її достовірного визначення;

- факт повторного надання порівняльної інформації у фінансових звітах або недоцільність її перерахунку;

обачності, відповідно до якого методи оцінки, застосовувані в бухгалтерському обліку, повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань і витрат і завищення оцінки активів і прибутків підприємства.

До реформування бухгалтерського обліку та звітності в відповідністю до міжнародних стандартів обліку принцип обачливості в Україні фактично не використовувався.

Порядок створення резервів не відповідає Міжнародним стандартам обліку, які передбачають їх створення на основі професійного судження керівництва підприємства про питому вагу сумнівних і безнадійних боргів в валовій сумі дебіторської заборгованості минулих років.

Крім того принцип обачності торкається не тільки цієї статті фінансових звітів, а всіх активів, зобов’язань, витрат, і доходів. Запаси в балансі повинні відображатися по найменшій із оцінок – історичної собівартості або чистої вартості реалізації;

переваги змісту над формою, по якому операції повинні враховуватися відповідно до їхньої сутності, а не тільки виходячи з юридичної форми.

До введення Міжнародних стандартів обліку від підприємств не вимагалося притримуватися принципу переваги змісту над формою. Принцип переваги змісту над формою повинен використовуватись постійно – при оцінці відповідності результатів господарських операцій визначення активів, зобов’язань, капіталу, доходів і витрат, під час розрахунку собівартості;

єдиного грошового вимірника, що передбачає вимір і узагальнення всіх операцій підприємства в його фінансовій звітності в єдиній грошовій одиниці.

1.3. Порядок складання, затвердження та подання звіту про фінансові результати в системі ПСБУ

Метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, достовірної і правдивої інформації про фінансовий стан, результати діяльності і рух коштів підприємства.

Порядок надання фінансової звітності користувачам визначається чинним законодавством.

Фінансова звітність забезпечує інформаційні потреби користувачів щодо:

- придбання, продажі і володіння цінними паперами;

- участі в капіталі підприємства;

- оцінки якості управління;

- оцінки спроможності підприємства своєчасно виконувати свої зобов'язання;

- забезпеченості зобов'язань підприємства;

- визначення суми дивідендів, які підлягають розподілу;

- регулювання діяльності підприємства;

- інших рішень.

Фінансова звітність повинна задовольняти потреби тих користувачів, що не можуть вимагати звітів, складених з урахуванням їх конкретних інформаційних потреб.

Фінансова звітність складається з: балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух коштів, звіту про власний капітал і приміток до звітів.

Фінансові звіти містять статті, склад і зміст яких визначаються відповідними положеннями (стандартами).

Стаття наводиться у фінансовій звітності, якщо відповідає таким критеріям: існує можливість надходження і вибуття майбутніх економічних вигод, пов'язаних із цією статтею; оцінка статті може бути вірогідно визначена.

У фінансову звітність включаються показники діяльності філій, представництв, відділень і інших відособлених підрозділів підприємства.

Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Баланс підприємства складається на кінець останнього дня звітного періоду.

Проміжна (місячна, квартальна) звітність, що охоплює певний період, складається наростаючим підсумком із початку звітного року.

Перший звітний період знову створеного підприємства може бути менше 12 місяців, але не може бути більш 15 місяців. Звітним періодом ліквідованого підприємства є період із початку року до моменту ліквідації.

Інформація, що представляється у фінансових звітах, повинна бути дохідлива і розрахована на однозначне тлумачення