а) коефіцієнта оборотності засобів на 0,46 обігу (2,95 – 3,41 = -0,46);

б) до збільшення коефіцієнта завантаження засобів в обороті на 4,61 коп. (33,92 – 29,31 = 4,61).

На зміну оборотності обігових коштів впливають два фактори:

1. Зміна обсягу виручки від реалізації продукції.

2. Зміна середнього залишку оборотних засобів.

Вплив першого фактора визначається так:

Середній залишок обігових коштів (млн. рік) / одноденну виручку за звітний рік — оборотність обігових коштів за мин. рік. В нашому прикладі оборотність обігових коштів знизилась на 16,6 дня, в т. ч. за рахунок:

1) зростання обсягу виручки від оборотності знизилась на 30,01 дня (1694,1 / 12,5 – 105,52 = 30,01 дня).

2) Вплив зміни середнього залишку оборотних коштів визначається:

зміну середнього залишку / фактичну одноденну виручку. За даними нашого прикладу, зменшення середнього залишку обігових коштів на -167,4 тис. грн. прискорила обіговість оборотних коштів на 13,39 дня (-167,4 / 12,5 = -13,39 дня). Разом: 30,01 + (-13,39) = 16,6 дня.

Метою аналізу оборотності обігових коштів є також визначення грошових коштів, що були вивільнені з обороту внаслідок прискорення оборотності обігових коштів або додатково залучені в оборот внаслідок уповільнення оборотності обігових коштів. Для цього проведемо розрахунок: різниця в оборотності обігових коштів в днях множиться на звітну одноденну виручку. За даними нашого прикладу, зниження оборотності обігових коштів на 16,6 дня залучило в обіг грошові кошти в сумі 207,47 тис. грн. (16,6 х 12,5 = 207,47 тис. грн.).

Величину економічного ефекту, отриманого від зниження оборотності обігових коштів, можна визначити, користуючись коефіцієнтом завантаження коштів в обороті. Так, якщо в 2001 році для одержання з однієї грн. виручки було витрачено 29,31 коп. обігових коштів, то в 2002 році 33,92 коп., тобто більше на 4,61 коп. на кожну грн. виручки.

Отже, загальна сума економії обігових коштів з усього обсягу виручки є від’ємною і становить:

4,61 х 4500 / 100 = 207,49 тис. грн. (різниця в даних пояснюється округленням цифр при розрахунку), тобто в порівнянні з 2001 роком в 2002 році витрати збільшились на 207,49 тис. грн.

Виходячи з розрахунків слід зробити висновок, протягом аналізуємого періоду ефективність використання ресурсів на підприємстві понизилась. З розрахунків наведених в таблиці ми маємо негативну картину по всіх показниках. Що говорить про погіршення фінансового стану підприємства.

Слід наголосити, що в умовах ринкової економіки, аналізуючи тільки оборотність обігових коштів, не можна дати однозначну відповідь щодо прискорення або уповільнення їх оборотності.

Вивчення та аналіз доробок різних авторів по темі курсової роботи показав, що на Україні ще не розроблено єдиної методики проведення аналізу фінансового стану. Незгода в тлумаченні окремих показників та в визначенні граничних величин у різних авторів не дає можливості однозначно застосувати методику дослідження даної теми. На мій погляд визріла необхідність до складання такої методики аналізу. Наявність розробленої методики дала б можливість співставити результати аналізу проведеного на різних підприємствах різними виконавцями.

В умовах ринкових відносин платоспроможність підприємства вважається найважливішою умовою його господарської діяльності. Фінансовий стан підприємств можна оцінювати з точки зору його короткострокової і довгострокової перспектив. У короткостроковій перспективі критерієм оцінки фінансового стану підприємства є його ліквідність і платоспроможність, тобто спроможність своєчасно і в повному обсязі розрахуватися по короткострокових зобов'язаннях. Термін «ліквідний» передбачає безперешкодне перетворення майна в гроші. Ліквідність підприємства — це його спроможність перетворювати свої активи в гроші для покриття всіх необхідних платежів у міру настання їх строку.

Для того щоб вижити в ринкових умовах і не допустити банкрутства підприємства, необхідно добре знати, як керувати фінансами, якою повинна бути структура капіталу по складу і джерелам утворення, які частку повинні займати власні кошти, а яку - залучені. Необхідно знати і такі поняття ринкової економіки, як ділова активність, ліквідність, платоспроможність, кредитоспроможність підприємства, поріг рентабельності, запас фінансової стійкості, ступінь ризику, ефект фінансового важелю і інші, а також методику їх аналізу.

Окремому розгляду підлягає проблема залучення і використання довгострокових і короткострокових кредитів, направлення їх по цільовому призначенню, забезпеченість і повернення суд і позичок в обумовлені строки. При аналізі стану розрахунків виясняються причини і строки утворення кредиторської і дебіторської заборгованості, що приводить до перерозподілу коштів між підприємствами.

Оскільки головна причина збільшення кредиторської заборгованості - зниження обіговості обігових коштів, детально вивчається стан виробничих запасів по окремим типам і видам. Обчислюється сума вивільнених із обігу коштів внаслідок прискорення обіговості або додатково залучених в обіг коштів із-за повільного обігу. Перелік питань, що розглядається може змінюватись в залежності від багатьох факторів, в тому числі інтересів користувача аналітичною інформацією.

Методи розрахунку показників балансової ліквідності, платоспроможності, та фінансової стабільності в методиках слід викласти більш детально та спрощено. Це дасть змогу в подальшому розробити спеціалізовану програму для використання комп’ютерної техніки в аналізі фінансового стану.

Розробка програмного забезпечення аналізу дасть змогу керівництву підприємства проводити щомісячно вказаний аналіз та використовувати його результати для розробки обґрунтованих управлінських рішень.

Висновки та пропозиції

Робота була присвячена вивченню методики аудиту і аналізу фінансової звітності, як предмета, і проведенню аудиторської перевірки фактичної звітності ТОВ СП “Манхеттен” за напрямками: аудит фінансових результатів, аналіз фінансової стійкості та платоспроможності.

В Україні незалежна аудиторська діяльність знайшла застосування зовсім недавно, тому проведення аудиту - діло нове, але воно має базою ревізію і контроль. Однак відмінності існують. Аудит представляє собою незалежну експертизу і аналіз публічної фінансової звітності господарюючого суб’єкта уповноваженими на те особами (аудиторами) або фірмою