Аудит звітності комерційного банку

Зміст

Вступ

Тема даної роботи – „Аудит звітності комерційного банку”.

Мета написання даної роботи полягає в дослідженні питань, пов’язаних з поняттям, сутністю, завданнями та змістом аудиту фінансової звітності.

Актуальність обраної теми полягає в тому, що необхідність аудиторської перевірки фінансової звітності комерційних банків пов'язана з її публікацією. Такий порядок передбачений Законом України "Про аудиторсь-ку діяльність". У ньому, зокрема, вказується, що суб'єкти підприємницької діяльності, звітність яких оприлюднюється, повинні бути перевірені на предмет достовірності такої звітності і для підтвердження зобов'язані мати аудиторський висновок. Дослідження питання щодо аудиту фінансової звітності є обов’язковим для майбутнього аудитора.

В роботі розкриті наступні питання: м??? ?? ???????? ???????? ?????? ?????????? ?????????; джерела інформації для проведення аудиту звітності банків; методика проведення аудиту фінансової звітності тощо.

При написанні роботи автором були використані Закони України, зокрема Закони “Про аудиторську діяльність”, “Про банки і банківську діяльність”, Положення (стандарти) бухгалтерського обліку та інші нормативні документи, підручники та аналітичні статті з питань проведення аудиту фінансової звітності.

Аудит звітності комерційного банку

Мета, склад і принципи підготовки фінансової звітності, порядок її подання визначаються Положеннями (стандартами) бухгалтер-ського обліку 1, 2, 3, 4.

Джерела інформації для проведення аудиту звітності банків:

Баланс (форма № 1)

Звіт про фінансові результати (форма № 2)

Звіт про рух грошових коштів (форма № 3)

Звіт про власний капітал (форма № 4)

???????? N 3 „???? ?? ???????? ???????? ?????? ?????????? ?????????” ???????? ???? ? ???????? ???????? ?????? ?????????? ?????????.

Метою аудиту фінансової звітності є висловлення аудитором висновку про те, чи відповідає фінансова звітність в усіх суттєвих аспектах інструкціям, які регламентують порядок підготовки і представлення фінансових звітів.

Незважаючи на те, що аудиторський висновок служить основою довіри до фінансової звітності, для користувача це не може служити достатньою підставою для складення ним оцінки економічної стабільності підприємства в найближчому майбутньому або ефективності роботи його керівництва.

Аудитор зобов'язаний надавати аудиторські послуги відповідно до вимог Закону України "Про аудиторську діяльність" та затверджених Аудиторською палатою України національних нормативів аудиту в Україні і всіх офіційних роз'яснень Аудиторської палати України щодо окремих їх положень.

Планування і надання аудиторських послуг аудитор має здійснювати з певною долею професійного скептицизму, враховуючи, що завжди можуть існувати обставини, котрі приводять до перекручень фінансової звітності по окремих важливих параметрах. Наприклад, аудитор повинен шукати підтвердження заявам керівництва, припускаючи, що вони можуть бути неправильними.

У відповідності з національними нормативами аудит передбачає забезпечення обгрунтованої але не абсолютної гарантії того, що звітність, яка офіційно оприлюднюється, в цілому не містить у собі істотних перекручень. Обгрунтована гарантія - це процес збирання доказів, необхідних аудиторові для підготовки висновку про те, що в цілому немає істотних перекручень у звітності. Обгрунтована гарантія стосується всього процесу аудиту.

Під час підготовки аудиторського висновку важливе значення має ставлення аудитора до наступних моментів:

а) збір необхідних свідоцтв про об'єкт аудиту з метою визначення характеру аудиту, терміну його проведення і масштабу аудиторських процедур;

б) підготовка висновків на основі зібраних свідчень.

Деякі обмежувальні фактори також можуть вплинути на достовірність існуючої інформації, на основі котрої буде підготовлено висновок по окремих аспектах звітності підприємства (наприклад, по операціях між спорідненими сторонами). У зв'язку з цим, у деяких Національних нормативах аудиту передбачені відповідні процедури, які достатньою мірою забезпечують доказовість таких операцій, тобто наводиться приклад обставин, які посилюють ризик істотного перекручення звітності підприємства.

Хоча аудитор відповідає перед замовником аудиту за свій аудиторський висновок про фінансову звітність підприємства, відповідальність за правильність підготовки і представлення фінансової звітності користувачам у відповідності з вимогами українського законодавства покладається на керівництво підприємства. Проведення аудиторської перевірки фінансової звітності підприємства не звільняє його керівництво від відповідальності за достовірність і повноту звітності. 

Процедури засвідчення бухгалтерської звітності підписом і печаткою аудитора (аудиторської фірми), які вимагаються Державною комісією з цінних паперів і фондового ринку та іншими державними установами, не означають солідарну відповідальність аудитора за достовірність і повноту фінансової звітності підприємства з керівництвом підприємства, що перевіряється. Процедури засвідчення фінансової звітності означають підтвердження аудитором відповідності показників фінансової звітності даним головної книги (оборотного балансу) та журналам, ордерам, без здійснення ним процедур перевірки достовірності первинної бухгалтерської документації. 

Методика проведення аудиту фінансової звітності

На самому початку аудиту фінансової звітності комерційного банку встановлюється відповідність її чинним законодавчим та іншим нормативно-правовим актам (затвердженим положенням (стандартам), Положенню про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні, Інструк-ції про порядок заповнення форм бухгалтерської звітності, затвердженої Мін-фіном, тощо).

Під час аналізу показників фінансової звітності з метою встановлення її реальності й достовірності аудитори покликані виявляти нереальну дебіторсь-ку заборгованість. При цьому особливу увагу слід зосередити на контролі по-зовної давності заборгованості, що враховується на балансі як реальна, а фактич-но термін її стягнення через арбітраж чи суд адміністрацією підприємства пропущений і вона підлягає списанню на збитки. У такому разі аудитор зобо-в'язаний встановити причини утворення нереальної дебіторської заборгова-ності, місце її виникнення та відповідальних осіб.

Аудит встановлює також несвоєчасно погашену кредиторську заборгованість (кредити і позики, не погашені в строк; кредити не сплачені в строк; поточні зобов'язання за розрахунками з бюджетом, з оплати праці тощо).

Аудитор перевіряє правильність і своєчасність складання балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух коштів, звіту про власний капітал. Однак насамперед слід встановити відповідність даних аналітичного обліку обо-ротам і залишкам із рахунків синтетичного обліку у головній книзі, оборотній відомості за синтетичними рахунками і балансу. Перевірка ідентичності