Загальновиробничі витрати | 900 | 900 | - | -

Загальногосподарські витрати | 789 | 789 | - | -

Позавиробничі витрати | 400 | 2550 | 150 | 0,75

Разом | 11319 | 3989 | 7330 | 36,65

За результатами наведеного аналізу функція витрат підприємства “Мрія” може бути описана так:

У=3898+36,65Х

Отже, якщо в наступному періоді підприємство планує збільшити обсяг виробництва до 300 готових виробів, а витрати на оренду обладнання будуть збільшені на 100 грн, загальні планові витрати підприємства становитимуть:

(3989+100)+(36,65+300)=15084 грн.

Метод вищої-нижчої точки – цей метод широко використовується в практиці. Але слід враховувати, що він значною мірою базується на досвіді і інтуїції менеджера і аналізу минулих подій. Через те його вадою є певна суб’єктивність та можливість суттєвих відмінностей між минулими та майбутніми умовами діяльності. Певною мірою уникнути зазначених вад можна за допомогою серії спостережень між фактором витрат та витратами.

Цей метод передбачає визначення функції витрат на основі припущення, що змінні витрати – це різниця між загальними витратами при найвищому рівнях діяльності.

Для ілюстрації практичного застосування методу найвищої-нижчої точки діяльності використаємо дані Таблиці №2.

Таблиця №2

Тиждень | Час роботи обладнання, машино-години | Витрати на обслуговування обладнання

1 | 102 | 17850

2 | 132 | 18165

3 | 93 | 15060

4 | 108 | 13775

5 | 90 | 11150

6 | 144 | 21840

7 | 117 | 17700

8 | 69 | 10650

9 | 123 | 19740

10 | 141 | 15480

11 | 102 | 11280

12 | 72 | 14445

Виходячи з даних таблиці №2 можна зробити висновок, що найвищий обсяг діяльності становить – 144 машино-години, а найнижчий – 69 машино-годин. Перенесемо результат спостережень в таблицю №3, та розрахуємо різницю між витратами у вищій та нижчій точках діяльності:

Таблиця №3

Результат спостережень | Фактор витрат, машино-години | Витрати на обслуговування устаткування, грн.

Найвище значення фактору витрат | 144 | 21840

Найнижче значення фактору витрат | 69 | 10650

Різниця | 75 | 11190

Отже, при зростанні обсягу діяльності на 75 машино-годин загальні витрати зросли на 11190 грн. Звідси зміні витрати на одну машино-годину становлять:

11190:755=149,20 грн.

Виходячи з цього, постійні витрати дорівнюють:

21840-(144х149,20)=21840-21485=355 грн., або

10650-(69х149,20)=10650-10295=355 грн.,

Отже, функція витрат в даному випадку має вигляд:

У=355+149,20Х

Графічне відображення функції витрат дозволяє уникнути ризику помилки, який пов’язаний із застосуванням методу вищої-нижчої точки.

При використанні даного методу лінія функції витрат проводиться через вищу точку графіка, ігноруючи всі інші точки. Але, якщо всі інші точки не мають тісного взаємозв’язку з вищою та нижчою точками, то функція витрат не відображатиме реальної залежності між витратами та фактором витрат.

Метод візуального спостереження – це графічний підхід при визначенні функції витрат, при якому аналітик візуально проводить пряму лінію, беручи до уваги всі точки витрат. Метод візуального пристосування дозволяє уникнути вад методу вищої-нижчої точки, але не уникнути суб’єктивності, оскільки результати розрахунків суттєво залежать від точності ока та несхибності руки аналітика. [Управлінський Бухгалтерський облік, Бутинець Ф.Ф., лекція 3, стор.86-91]

На побудову обліку виробничих витрат впливає безліч факторів, які доцільно об’єднати в групи: загально-організаційні, обліково-організаційні та технологічні.

До загально-організаційних відносяться:

Вид підприємницької діяльності. Облік витрат виробничих, комерційних підприємств, кредитно-банківських установ значно відрізняється.

Галузь та підгалузь виду діяльності. Кожна галузь діяльності має бути відокремлена в бухгалтерському обліку для визначення по кожній з них фінансового результату.

Форма спеціалізації. Враховуються види виробів, наданих послуг, виконання робіт. Витрати та доходи обліковуються окремо по кожному виду продукції.

Організаційна побудова. Вона може характеризуватися структурою- цеховою або безцеховою.

Тип виробництва. Він може бути індивідуальним, серійним або масовим.

Наведені чинники визначають побудову фінансового обліку, тобто системи рахунків, Головної книги, методики їх Веделя та складня бухгалтерського балансу і є вихідними для побудови управлінського обліку.

Дані про витрати за об’єктами калькуляції необхідні не лише для перевірки компенсації витрат доходами від продажу продукції. Калькуляцію фактичної собівартості продукції складають з метою порівняння витрат на виробництво та реалізацію з ціною продажу одиниці виробу. Якщо доходи не покривають витрати на виробництво, виникають сумніви відносно доцільності виробництва й, взагалі, існування підприємства. Для проведення аналізу собівартості недостатньо мати суму витрат, потрібні дані по кожній статті витрат. Ці дані можна одержати різними способами. Вибір способу залежить від технологій й організації виробництва на підприємстві. Проте кожний вид діяльності, кожна галузь або підгалузь виду діяльності, а також вид продукції відрізняються різною технологією та організацією.

Слід зазначити і такі побудови обліку витрат:

методи оцінки об’єкту обліку;

організація внутрішньогосподарських відносин;

методи формування фактичної виробничої собівартості продукції;

склад і структура окремих витрат калькуляційних статей витрат, можливість їх аналітичного розкладання;

прийнятий варіант методу обліку за ознаками повноти (повних або неповних витрат).

Технологічний процес виробництва класифікується за характером:

одержання продукту праці

операцій

організацій

продукції

За характером одержання продукції господарства, які виготовляють продукцію розподіляються на дві великі групи: видобувні і переробні.

У видобувних галузях відсутні витрати на сировину та матеріали, оскільки вони є дарами природи. Для них характерною ознакою є відносно короткий цикл виробничого процесу, відсутність незавершеного виробництва, однорідність продукції та інш.

У переробних виробництвах здійснюється переробка чи обробка сировини і матеріалів видобутих, вирощених або виготовлених на переробних підприємствах.

За характером технології, виробництво поділяють на такі, як технологічний процес може бути перерваний і це не призводить до псування речовин, які переробляються, та на такі, на яких при переривання технологічного процесу та зупинці на великий відрізок часу речовини, які переробляються, починають псуватися і їхня подальша переробка стає недоцільною. Від характеру технологій залежить чи