КУРСОВА РОБОТА

ПО ПРЕДМЕТУ: УПРАВЛІНСЬКИЙ ОБЛІК
НА ТЕМУ: „Склад витрат, їх групування та класифікація”

ПЛАН

Вступ.

Процес праці – це поєднання трьох обов’язкових елементів: доцільності діяльності людей (живої праці), предметів та знарядь праці. Два останніх об’єкти є матеріальними умовами праці – засобами виробництва, створеними раніше затраченою (уречевленою) працею. Сукупні витрати живої та уречевленої праці на виробництво продукції складають дійсні витрати виробництва. Вони вимірюються часом, необхідним для виробництва продукції в певних організаційно-технічних умовах. В такому найбільш абстрактному розумінні витрати виробництва однаково притаманні всім суспільно-економічним формаціям.

Національний стандарт бухгалтерського обліку П(С)БО 1 визначає витрати як зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу ( за винятком зменшення власного капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками).

Для управління менеджерам потрібні не тільки витрати, а інформація про об’єкт витрат – продукцію, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов’язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.

За натурально-речовим складом витрати виробництва представляють собою витрати засобів виробництва і засобів існування працівників виробництва. Для відтворення процесу виробництва необхідно відновити обов’язкові елементи процесу праці. Затрачені засоби виробництва відновлюються за рахунок знов створеного продукту в натурі. Жива праця не відновлюється, а витрачається заново в новому циклі виробництва. Із знов створеного продукту виділяють кошти на відновлення робочої сили, які складають необхідний елемент натурально-речових витрат виробництва.

В умовах виробництва відправним пунктом є витрати капіталу на засоби виробництва (с) та робочу силу (v). Ці первинні витрати капіталу і є по своїй суті витратами виробництва. Вартість як загальна категорія товарного виробництва зазначається загальною сумою уречевленої в товарі праці. Різниця між цією сумою та витратами виробництва складає додану вартість (m). Таким чином, загальна формула дійсних витрат виробництва наступна: (c+v+m).

Вартість продукту поділяється на первісну вартість (с) та знов створену вартість (v+m), яка, в свою чергу, складається з вартості необхідного (v) та додаткового продукту (m). Знов створена вартість складає чисту продукцію, що поділяється на фонд заробітної плати та прибуток.

Витрати у виробничому процесі праці і засобів виробництва для виготовлення продукції називаються витратами виробництва.

Собівартість є економічною категорією, що відображає виробними відносини. В економічній літературі радянських часів з приводу собівартості висловлювалися численні різноманітні думки. Заперечення об’єктивного існування собівартості при соціалізмі знижувало її роль в економіці, зводило її необхідність до складання калькуляції, як умовного вимірника собівартості. Проте навіть від цього відмовлялись на окремих ділянках господарювання, обґрунтовуючи неможливість та недоцільність калькулювання продукції.

З наших часів собівартість вважають економічною категорією: визначено, що вона виникає і розвивається разом з виникненням та розвитком виробничих відносин, які вона відображає.

Згідно П(С)БО 1 та Закону України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” від 16.07.99р. всі активи підприємства оцінюються виходячи із витрат на їх виробництво та придбання, тобто за історичною (фактичною) собівартістю.

Собівартість – це витрати підприємства, пов’язані з виробництвом та придбанням певного активу.

Порівняємо це визначення із визначенням витрат, введеним в дію Законом України “Про оподаткування прибутку підприємства”:

Валові витрати виробництва та обігу (далі – валові витрати) – сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюється як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які, в свою чергу купуються (виготовлюються) платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду в зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг) і охороною праці. [п.5.2.1 Закону “Про оподаткування прибутку підприємства”].

Поняття витрат на виробництво і валових витрат де в чомусь збігаються.

Різниця ж полягає в тому, що вартість придбання запасів знаходить своє відображення у складі валових витрат одразу ж після їх оприбуткування на склад, за фактом оплати. А на витрати виробництва такі видатки потрапляють по мірі їх списання та перенесення їх вартості на вартість готової продукції. Іншими словами витрати на придбання запасів розподіляються всередині підприємства на витратних рахунках бухгалтерського обліку.[Бухгалтерський управлінський облік, Ф.Ф.Бутинець, Житомир, 2000 р. лекція 3.1 стр.65-67]

Головним об’єктом аналізу в процесі управління підприємством є витрати. Тому класифікація витрат є важливою для розуміння того, як їм управляти.

Найбільш економічно доцільний підхід до побудови системи обліку витрат – це виділення типових груп рішень ( наприклад, контроль за трудовими витратами або використанням матеріалів) і вибір відповідних об’єктів обліку витрат (наприклад, продукція або підрозділ).

Раніше більшість систем орієнтувалися на досягнення лише однієї мети – калькування для оцінки запасів і визначення прибутку, яке виявилося неспроможним надати в потрібній формі дані для інших цілей..[Бухгалтерський управлінський облік, Ф.Ф.Бутинець, Житомир, 2000 р. лекція 3.2 стр.67-68]

1.1 Класифікація грошових витрат підприємства

В процесі підприємницької діяльності підприємство несе грошові витрати. Їх характер, склад і структура залежать від багатьох факторів: організаційно-правової форми господарювання, галузевої належності, місця, яке займає об’єкт господарювання на ринку товарів і капіталу, інвестиційної, фінансової і облікової політики підприємства, а також правилами и принципами об’єктів господарювання, які встановлені діючим законодавством податковій, кредитній, страховій та фондовій сфері.

Виходячи із економічного змісту всі грошові витрати можна поділити на три групи: витрати пов’язані з отриманням прибутку, витрати не пов’язані з отриманням прибутку, примусові витрати.

Витрати, які пов’язані з отриманням прибутку, включають витрати на обслуговування виробничого процесу, витрати на реалізацію продукції, надання послуг, інвестиції.

До витрат, які не пов’язані з отриманням прибутку відносяться витрати споживчого характеру,