До третього типу витрат – примусовим – належать податки і податкові платежі, відрахування в державні позабюджетні фонди, витрати на обов’язкове страхування, створення резервів, штрафні санкції.

Витрати, які пов’язані безпосередньо з отриманням прибутку, складаються із матеріальних витрат, витрат на оплату праці, накладні витрати, інвестиції.

Матеріальні витрати – включають в себе оплату сировини і матеріалів, напівфабрикатів в комплектуючих виробів, палива та витрат на електроенергію всіх видів, витрати на тару і тарні матеріали, запасні частини, витрати, пов’язані з придбанням малоцінних і швидкозношуваних предметів, кошти, передані стороннім організаціям за послуги виробничого характеру и ін. Як правило, дані витрати займають найбільшу частку в витратах підприємства. Їх структура в основному зумовлена галузевою належністю підприємство. Наприклад, в матеріаломістких галузях промисловості і будівництві основний грошовий тиск припадає на закупівлю сировини і матеріалів, на транспорті значна частина витрат припадає на придбання пального і запасних частин і т.д.

Формування цієї групи витрат напряму пов’язано з розміром прибутку, від рівня витрат залежить стабільність підприємства на ринку, конкурентоспроможність його продукції.

Для покриття матеріальних витрат підприємства необхідно дві умови:

- продукція повинна бути реалізована;

- виручка від реалізації продукції повинна своєчасно поступати на грошові рахунки підприємства.

Оскільки факт реалізації продукції залежить і від облікової політики підприємства, то матеріальні витрати відшкодовуються після завершення усього кругообігу коштів і реального отримання грошей на рахунки або в касу підприємства.

Основою для вирахування вартості матеріальних витрат є ціна їх придбання без урахування непрямих податків. Ціна придбання матеріалів, яка відображена в рахунку-фактурі складає їхню базову собівартість. До неї слід додати витрати по транспортуванню, перевезенню і зберіганню. Якщо матеріальні запаси імпортуються, то їхня базова собівартість збільшується на суму митних платежів і інших митних витрат.

Витратами на оплату праці є грошові і натуральні виплати працівникам підприємства для забезпечення нормального відтворення робочої сили. Натуральні виплати враховуються в грошовій формі і включаються в сукупний річний доход працівника.

Склад цієї групи витрат складний. До нього входять всі виплати, які формують фонд заробітної плати на підприємстві в відповідності до діючого законодавства. Крім того, до витрат на оплату праці відносять і матеріальну допомогу, премії, оплату додаткових відпусток, одноразову допомогу, надбавки до пенсій, компенсаційні та інші виплати, які виплачуються за рахунок прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства після сплати всіх податків і податкових платежів.

До накладних витрат відносяться адміністративно-управлінські витрати, орендна плата, амортизація нематеріальних активів, витрати допоміжного виробництва.

Інвестиції представляють собою капітальні вкладення як в цілях розширення об’єму власного виробництва, так і для отримання прибутку на фінансових і фондових ринках. Їх характер, структура залежать від використованої підприємством політики в галузі капітальних вкладень. Повернення цієї групи грошових витрат зумовлена ефективністю капіталовкладень, яка виражається ступенем ризику інвестицій, їх техніко-економічним обгрунтуванням і терміном окупності. [Фінанси підприємств, Н.В.Колчина, Москва,1998 р.]

1.2 Витрати на виробництво і реалізацію

Витрати на виробництво і реалізацію продукції класифікуються за обліковими ознаками, по способу віднесення їх на одиницю виробленої продукції, за ступенем однорідності витрат.

Розподіл витрат підприємства за обліковими ознаками регламентується діючим законодавством. Держава регламентує принципи і правила, по яким платники податків повинні вести облік витрат на виробництво і реалізацію продукції (робіт, послуг), які включаються до складу собівартості продукції (робіт, послуг), і про порядок формування фінансових результатів, які враховуються для оподаткування прибутку підприємства.

Грошові витрати, які були понесені підприємством на закупівлю сировини, матеріалів та інших елементів матеріальних витрат, компенсуються лише в тому обсязі, який був витрачений на реалізовану продукцію. Решта залишається в нереалізованій готовій продукції і складських запасах. Не всі фактично понесені підприємством витрати в звітному періоді є підставою для їх повного включення до складу собівартість виробленої і реалізованої продукції, що має важливе значення для планування і оподаткування прибутку на підприємстві.

Витрати на оплату праці включаються в склад собівартості продукції при їх фактичному нарахуванні незалежно від того, чім виплачені ці кошти підприємством реально.

Відрахування на соціальні потреби – один із видів примусових витрат. Які покладені законодавством на об’єкти господарювання. Ці платежі по обов’язковому соціальному страхуванню і відрахування в соціальні позабюджетні фонди – Пенсійний фонд, Фонд загальнодержавного обов’язкового страхування на випадок втрати працездатності, Фонд загальнодержавного обов’язкового страхування на випадок тимчасової втрати працездатності, Фонд соціального страхування на випадок безробіття, інші позабюджетні фонди, відрахування до яких, передбачено діючим законодавством. Норми відрахувань до цих фондів встановлені діючим законодавством України відносно фонду оплати праці. Віднесення відрахувань на соціальні потреби на собівартість продукції відбувається незалежно від фактичних виплат.

Амортизація основних засобів включається до складу собівартості продукції по встановленим нормам до балансової вартості основних фондів. Світова практика орієнтується на групові норми амортизаційних відрахувань. З цією метою всі основні засоби групуються від строку експлуатації, а норми амортизаційних відрахувань до вартості кожної групи.

Оскільки, амортизаційні відрахування включаються в собівартість, їх величина відображається в загальній сумі, податків, які належать до сплати. При інших рівних умовах, чим більший розмір амортизаційних відрахувань, тим менший податок на прибуток юридичних осіб. Амортизаційні відрахування не представляють собою грошових витрат. Це розрахункова величина, яка дозволяє підприємству накопичувати власні