6. Постійні витрати на одиницю випуску | 0,6 0,4 0,3 0,24 0,2

7. Загальний прибуток | -20 - 20 40 60

При плануванні постійних витрат велике значення має їх взаємозв’язок з об’ємом випуску. Значною мірою об’єм випуску може визвати великі зміни в собівартості продукції. Іншими словами, рівень виробничої активності є важливим фактором, який впливає на собівартість одиниці продукції. При незмінності постійних витрат підприємство може отримати зовсім різний фінансовий результат в залежності від обома випуску продукції – в нашому випадку від збитку – при випуску 100 одиниць, до прибутку при випуску більш 150 одиниць.

Отже, при плануванні постійних витрат підприємство повинно вирішити такі задачі:

визначення необхідного обома випуску і реалізації продукції, при якому досягається окупність постійних і змінних витрат;

розрахунок постійної величини постійних витрат і порівняння їх з реальними можливостями.

Для визначення мінімального об’єму випуску продукції, нижче якого виробництво продукції буде нерентабельним. Використовується показник порога рентабельності, котрий визначається за наступною формулою:

Поріг рентабельності =__________Постійні витрати__________

Виручка від реалізації – Змінні витрати в відносному вигляді

Розглянемо приклад. Змінні витрати в відносному вигляді складають 0,6 тис.грн, виручка від реалізації за вирахуванням змінних витрат – 40 тис.грн, або 0,4 (40/100).

Відповідно, поріг рентабельності дорівнює: 60/0,4=150 тис.грн.

В даному випадку підприємство отримує позитивний фінансовий результат лише при випуску і реалізації продукції більш 150 тис.грн. Якщо об’єм випуску більший, то тим цікавіший для підприємства фінансовий результат.

Для планування постійних витрат необхідний детальний аналіз їх очікуваної структури і максимальна інформація про майбутній випуск, виробничих замовленнях і виробничих можливостях. Постійні витрати можуть змінюватися під впливом факторів, які не впливають на об’єм виробництва.

Зміни можуть перш за все бути пов’язані із зовнішніми факторами: підвищення цін та тарифів, переоцінка основних фондів, зміни норм амортизаційних відрахувань и т.п. Вплив зовнішніх умов не піддається плануванню, тому фінансова служба підприємства повинна оперативно реагувати на коливання собівартості і у випадках небезпечних відхилень ставити питання перед керівництвом про збільшення відпускних цін.

Змінюючи співвідношення між постійними і змінними витратами в допустимих границях можливостей підприємства, можна вирішити питання оптимізації прибутку. Така залежність має назву ефект виробничого важеля.

Ефект виробничого важеля проявляється в силі його впливу. Сила впливу виробничого важеля розраховується за формулою:

Сила впливу = Виручка від реалізації – Змінні витрати

виробничого важеля Прибуток від реалізації

Розрахуємо силу впливу виробничого важеля за даними нашого приклада:

200-120 = 4

20

Якщо ми знаємо данні про зріст виручки від реалізації продукції і силу впливу виробничого важеля, то можна прямим способом розрахувати зростання прибутку при збільшенні об’єму випуску продукції.

Наприклад, якщо виручка від реалізації продукції збільшиться с 200 до 300 тис. грн, або на 50%, то прибуток збільшиться с 20 до 60 тис. грн., або на 200% (50%х4).

Показник сили впливу виробничого важеля, визначає у скільки разів зросте прибуток при 1% зрості виручки від реалізації продукції. очевидно, чим більша доля постійних витрат в структурі витрат, тим сильніший вплив виробничого важеля.

Таким чином, для досягнення фінансових результатів необхідно не лише абсолютне планування величини витрат, а й визначення їх раціональної структури. Вибір найбільш оптимального для конкретних економічних умов варіанту формування витрат підприємства є найважливіший завданням фінансової служби підприємства.

Всі витрати на виробництво та реалізацію продукції по їх економічному змісту плануються за елементами витрат. Групування по елементах має важливе значення в фінансовому плануванні, визначенні взаємовідносин з бюджетом. В межах планування на підприємстві воно необхідно для цілій фінансового управління. З отриманням виручки відновлюються в виробничі запаси у вигляді активів для забезпечення безперебійного процесу виробництва. Планування витрат по елементам здійснюється за допомогою розрахунку (змети) витрат на виробництво.

Побудуємо самостійно розрахунок (змету) витрат. Таблиця №2.

П/н | Найменування елементів витрат | Сума тис. грн.

1. | Матеріальні витрати ( за вирахуванням зворотних відходів), в тому числі:

сировина і матеріали

покупні напівфабрикати

паливо

енергія | 7800

6800

50

40

110

2. | Витрати на оплату праці | 2948

3. | Відрахування на соціальні заходи, в тому числі:

Фонд соціального страхування на випадок втрати працездатності

Пенсійний фонд

Фонд соціального страхування на випадок тимчасової втрати працездатності

Фонд соціального страхування на випадок безробіття | 1150

59

826

106

159

4. | Амортизація | 900

5. | Інші витрати | 350

6. | Усього витрат по виробництву | 13148

7. | Витрати, які були списані на невиробничі рахунки | 605

8. | Приріст (-), зменшення (+) залишків витрат майбутніх періодів | +100

9. | Приріст (-), зменшення (+) залишків незавершеного виробництва | +290

10. | Виробнича собівартість товарної продукції | 12153

11. | Позавиробничі витрати, в тому числі:

пакування

рекламу

транспорт

інші витрати | 230

60

100

55

15

12. | Повна собівартість товарної продукції | 12283

З плануванням витрат по товарному випуску пов’язано планування витрат на реалізовану продукцію. Планова величина витрат на реалізовану продукцію визначається за формулою:

Зв=Озп+Ст.п-Ок.п,

Де - Зв- витрати на реалізовану продукцію по повній плановій собівартості;

Ст.п – планова повна собівартість товарного випуску;

Онп – залишки готової нереалізованої продукції на початок планового періоду;

Ок.п.- залишки готової нереалізованої продукції по плановій виробничій собівартості на кінець планового періоду.

Плановий період повинен співпадати зі звітним (рік, квартал), що дозволяє підприємству прогнозувати майбутні податкові виплати і відповідно забезпечити майбутні обов’язкові платежі грошовими ресурсами. Склад залишків готової продукції залежить від методу обліку виручки від реалізації продукції на підприємстві. Якщо моментом реалізації рахується дата фактичної відвантаження продукції і виписка платіжних документів, то залишки нереалізованої продукції на початок планового періоду співпадають з фактичними складськими запасами готової продукції. Оцінка залишків на початок планового