Собівартість продукції (товарів) – це витрати, безпосередньо пов’язані з виробництвом продукції або з придбанням товарів для реалізації.

У виробничій сфері до таких витрат належать витрати (сировина, матеріали, заробітна плата робітників з відрахуваннями з неї, амортизація верстатів тощо), пов’язані з функцією виробництва продукції, що формують її історичну собівартість.

На торгівельному підприємстві витратами на продукцію є чиста вартість придбання товарів для реалізації.

Витрати періоду – це витрати, що не включаються до собівартості продукції та запасів і розглядаються як витрати того періоду, в якому вони були здійснені.

Підприємства, що виробляють продукцію. Відносять до таких витрат витрати на здійснення всіх інших своїх функцій (управління, маркетинг, дослідження, розробки тощо) вартісного ланцюжка.

На торгівельному підприємстві витратами періоду є витрати обігу.

У підприємствах виробничої сфери витрати, які відносяться на собівартість продукції, називаються виробничими витратами, а витрати періоду – витратами діяльності.

1.4.3 Прямі і непрямі витрати.

Важливою рисою витрат у яку виробничій , так і в невиробничій сфері є характер їх зв’язку з певним об’єктом: продуктом, підрозділом, проектом тощо. Залежно від характеру цього зв’язку витрати поділяються на прямі і непрямі.

Прямі витрати – це витрати, які можуть бути віднесені безпосередньо до певного об’єкту економічно можливим шляхом.

Відповідно,

Непрямі витрати – це витрати, що не можуть бути віднесені безпосередньо до певного об’єкту економічно можливим шляхом.

Вираз “економічно можливим шляхом” означає, що при вирішенні питання про віднесення витрат до певного об’єкту слід керуватися принципом співвідношення витрат і вигод.

Так, наприклад, якщо витрати на віднесеня вартості цвяхів до кожного конкретно виготовленого стільця перевищують вартість цвяхів, то доцільніше і дешевше розподілити ці матеріальні витрати між виробами непрямим шляхом, тобто пропорційно до прямих витрат.

Віднесення витрат до прямих і непрямих залежить від того, що є об’єктом витрат.

Наприклад, амортизація верстатів та опалення цеху є прямими витратами цього цеху, але не є прямими витратами для окремих видів продукції, що виготовляються в цьому цеху.

Отже, одні й ті ж самі витрати можуть бути в водночас і прямими і непрямими щодо різних об’єктів.

1.4.4 Основні та накладні витрати

Виробничі витрати пов’язані безпосереднім перетворенням сировини і матеріалів на готову продукцію за допомогою праці виробничих робітників з використанням виробничого обладнання називають основними.

Основні витрати – це сукупність прямих витрат на виробництво продукції. Вони поділяються на три групи: матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці та інші прямі витрати.

Виробничі накладні витрати – це витрати пов’язані з процесом виробництва, які не можуть бути віднесені до певних виробів економічно можливим шляхом.

Невиробничі витрати включають адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.

До адміністративних витрат відносяться:

загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати тощо):

- витрати на службові відрядження та утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу;

- витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського призначення (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона);

- винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо);

- витрати на зв’язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс і тощо);

амортизація нематеріальних активів загальногосподарського призначення;

- витрати на врегулювання спорів в судових установах;

- податки, збори та інші передбачені законодавством обов’язкові платежі (крім податків і зборів, що включаються до виробничої собівартості продукції, товарів, робіт, послуг;

- плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків;

- інші витрати загальногосподарського призначення.

Витрати на збут включають наступні витрати:

- витрати на пакувальних матеріалів для затаювання готової продукції на складах готової продукції:

- витрати на ремонт тари;

- витрати на рекламу та дослідження ринку;

- витрати на передпродажну підготовку товарів;

- витрати на відрядження робітників, зайнятих збутом;

- витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов’язаних зі збутом (операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона);

- витрати на транспортування, перевалку і страхування готової продукції (товарі), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов’язані з транспортуванням відповідно до умов договору поставки;

витрати на гарантійний ремонт та гарантійне обслуговування;

інші витрати, пов’язані зі збутом.

До інших операційних витрат включають:

- витрати на дослідження та розробки відповідно до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку 8 “Нематеріальні активи”:

- собівартість реалізованої іноземної валюти, яка для цілей бухгалтерського обліку визначається шляхом перерахування іноземної валюти в валюту України за курсом НБУ на дату продажу плюс витрати, пов’язані з продажем валюти.

- собівартість реалізованих виробничих запасів, яка для цілей бухгалтерського обліку складається із їхньої облікової вартості і витрат, пов’язаних з їх реалізацією;

- сума безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних боргів;

- втрати від операційної курсової різниці (тобто від зміни курсу валюти за операціями, активами і зобов’язаннями, що пов’язані з операційною діяльністю підприємства;

- втрати від знецінювання запасів;

- нестачі та втрати від псування цінностей;

- визнані штрафи, пені, неустойки;

Витрати на виплату матеріальної допомоги на утримання об’єктів соціально-культурного призначення;

- інші витрати операційної діяльності.

Розглянута концепція витрат використовується для складання фінансової звітності.

1.4.5. Ревалентні та неревалентні витрати.

Для прийняття управлінських рішень вкрай необхідно розрізняти ревалентні і неревалентні витрати.

Ревалентні витрати – це витрати, величина яких не залежить від прийняття рішень.

Наприклад, розглядається питання – придбати новий верстат або взяти його в оренду. У цьому випадку вартість верстата та орендна плата є ревалентними витратами, на відміну від вартості витрачених на його обслуговування мастильних матеріалів, витрат на заробітну плату персоналу, які є неревалентними витратами, оскільки вони матимуть місце в обох випадках.

Різницею між витратами, які виникають при прийнятті альтернативних рішень, називають диференційними витратами. В нашому випадку диференційні