1500(матеріали)+1000 (заробітна плата)+298(відрахування до соціальних заходів)=2798 грн.

Виходячи з цих даних, собівартість робот збільшилася на 2798 грн., а відповідно прибуток підприємства зменшився на цю ж суму:

75000-13000-(16000+2798)=43202 грн., тобто в зв’язку зі збільшенням витрат, підприємство отримало прибуток менший на суму цих витрат.

З цього прикладу випливає залежність величини прибутку підприємства від розміру витрат, які несе підприємство в зв’язку з отриманням прибутку.

Розділ 3. Методи вивчення поведінки витрат. Точка беззбитковості.

Витрати мають властивість поводитися по-різному. Під поведінкою витрат розуміють характер реагування витрат на зміни діяльності підприємства.

Зміни у складі та величина витрат відбуваються під впливом певних подій, що мають місце в господарський діяльності. Тому діяльність, яка впливає на витрати, називається фактором витрат. Розуміти звозом між певними факторами дуже важливо, оскільки це дозволяє передбачити майбутні ревалентні витрати, що необхідно для прийняття управлінських рішень. До опису поведінки витрат в літературі традиційно використовують терміни: “змінні витрати” і “прості витрати”, а також “напівзмінні витрати” і “напівпостійні витрати”. При цьому, як звичайний фактор розглядають обсяг діяльності (виробництва або реалізації).

Вивчення поведінки витрат дозволяє зробити оцінку витрат і побудувати їх функцію.

Оцінка витрат – це процес обчислення поведінки витрат, тобто встановлення кількісного взаємозв’язку між витратами та різними чинниками дослідження минулої діяльності.

Функція витрат – це математичний опис взаємозв’язку витрат та їх фактора. У спрощеному вигляді функція витрат може бути записана так:

Y=a+bx’, де

Y – загальні витрати;

а – загальні постійні витрати;

в – змінні витрати на одиницю діяльності;

x – значення фактору (чинника) витрат.

На практиці витрати, як правило, залежать від декількох факторів, але для побудови функції витрат, здебільшого, обирається один чи два найвпливовіших фактори.

Функція витрат полегшує передбачення витрат, тобто прогнозування майбутніх витрат для різних рівнів (умов діяльності).

Наприклад, бухгалтер-аналітик торгівельного підприємства визначив, що його постійні витрати становлять 50000 грн., а середні змінні витрати на одиницю товару – 100 грн.

Тому функція витрат підприємства матиме вигляд:

У=50000+100Х

Отже, якщо підприємство планує реалізувати 600 одиниць товару, то загальні витрати становитимуть:

У=50000+(100х600)= 50000+60000=110000 грн.

Побудувати функцію витрат можна за допомогою таких способів:

технологічний аналіз;

метод аналізу облікових даних;

метод вищої-нижчої точки;

метод візуального пристосування.

Розглянемо ці способи детальніше.

Технологічний аналіз – це системний аналіз функцій діяльності задля визначення технологічного взаємозв’язку між витратами ресурсів та результатом діяльності.

Такий аналіз потребує детального вивчення всіх операцій, їх доцільності, визначення необхідних операцій, потреби ресурсів та оцінки адекватності їх використання. Це своєрідний функціонально-вартісний аналіз діяльності.

Перевагою такого аналізу є те, що він орієнтований на майбутні операції, а не на вивчення минулої діяльності. Проте він потребує значних витрат часу і коштів.

Метод аналізу облікових даних – це метод, який передбачає розподіл витрат на зміні та постійні щодо відповідного чинника на підставі даних з рахунків бухгалтерського обліку. Розглянемо цей метод на прикладі:

Підприємство “Мрія” за звітний місяць виготовило 200 дитячих костюмів. Аналіз вартості витрат підприємства, відображених на рахунках бухгалтерського обліку, наведено в Таблиці №4.

Таблиця №4

Стаття витрат | Загальні витрати (у) | Постійні витрати (а) | Змінні витрати | Змінні витрати на одиницю продукції (в)

Сировина і матеріали | 4000 | - | 4000 | 20,00

Заробітна плата виробничих робітників з відрахуванням | 3000 | 250 | 2750 | 13,75

Витрати на утримання і експлуатацію обладнання | 2230 | 1800 | 430 | 2,15

Загальновиробничі витрати | 900 | 900 | - | -

Загальногосподарські витрати | 789 | 789 | - | -

Позавиробничі витрати | 400 | 2550 | 150 | 0,75

Разом | 11319 | 3989 | 7330 | 36,65

За результатами наведеного аналізу функція витрат підприємства “Мрія” може бути описана так:

У=3898+36,65Х

Отже, якщо в наступному періоді підприємство планує збільшити обсяг виробництва до 300 готових виробів, а витрати на оренду обладнання будуть збільшені на 100 грн, загальні планові витрати підприємства становитимуть:

(3989+100)+(36,65+300)=15084 грн.

Метод вищої-нижчої точки – цей метод широко використовується в практиці. Але слід враховувати, що він значною мірою базується на досвіді і інтуїції менеджера і аналізу минулих подій. Через те його вадою є певна суб’єктивність та можливість суттєвих відмінностей між минулими та майбутніми умовами діяльності. Певною мірою уникнути зазначених вад можна за допомогою серії спостережень між фактором витрат та витратами.

Цей метод передбачає визначення функції витрат на основі припущення, що змінні витрати – це різниця між загальними витратами при найвищому рівнях діяльності.

Для ілюстрації практичного застосування методу найвищої-нижчої точки діяльності використаємо дані Таблиці №6.

Таблиця №6

Тиждень | Час роботи обладнання, машино-години | Витрати на обслуговування обладнання

1 | 102 | 17850

2 | 132 | 18165

3 | 93 | 15060

4 | 108 | 13775

5 | 90 | 11150

6 | 144 | 21840

7 | 117 | 17700

8 | 69 | 10650

9 | 123 | 19740

10 | 141 | 15480

11 | 102 | 11280

12 | 72 | 14445

Виходячи з даних таблиці №6 можна зробити висновок, що найвищий обсяг діяльності становить – 144 машино-години, а найнижчий – 69 машино-годин. Перенесемо результат спостережень в таблицю №7, та розрахуємо різницю між витратами у вищій та нижчій точках діяльності:

Таблиця №7

Результат спостережень | Фактор витрат, машино-години | Витрати на обслуговування устаткування, грн.

Найвище значення фактору витрат | 144 | 21840

Найнижче значення фактору витрат | 69 | 10650

Різниця | 75 | 11190

Отже, при зростанні обсягу діяльності на 75