Зовнішніх користувачів бухгалтерської інформації;

Внутрішніх користувачів бухгалтерської інформації;

Цілей переодичного планування і контролю;

Прийняття рішень в нестандартних ситуаціях і виборі політики підприємства.

Прерогативою фінансового обліку є складання звітів першої групи (фінансової звітності), користувачам які можуть бути власниками акцій і кредитори, постачальники, покупці, представники податкових та інших державних служб і позабюджетних фондів, службовці підприємства.

Власники акцій прагнуть мати відомості про вартість капіталовкладень і про те, який прибуток припадає на акцію. Наймані працівники бажають мати дані про здатність підприємства задовольняти вимоги підвищення заробітної плати і утримання надлишку робочої сили. Кредитори і власники позикового капіталу потребують інформацію про здатність того чи іншого підприємства виконати прийняті фінансові зобов”язання.

Законодавчо закріплено, що внутрішньогосподарський (управлінський ) облік – це система обробки та підготовки інформації про діяльність підприємства для внутрішніх користувачів в процесі управління підприємством.[„Бухгалтерський управлінський облік”, Ф.Ф.Бутинець,Ж.]

Важливим методологічним питанням організації управлінського обліку є його місце в системі рахунків бухгалтерського обліку.

Міжнародна практика створила два основних підходи до структури плану рахунків:

двокруговий принцип – виділення двох автономних систем рахунків для цілей фінансового і управлінського обліку;

інтегрований принцип – за яким рахунки управлінського обліку креспондують з рахунками фінансового обліку в межах единої системи рахунків.

Перший підхід реалізований у планах рахунків майже 80-ти країн, в тому числі більшості країн-членів ЕС (Франції, Німеччини, Бельгії, Швейцарії, Іспанії, Португалії та іш.).

Другий підхід характерний тільки для великих промислових підприємств країн так званої англо-саксонської групи (США, Великобританії, Австралії, Канади).

Для країн англо-саксонської групи характерна відсутність жорсткого регулювання обліку з боку держави. Бухгалтерський облік в цих країнах є саморегульованою системою, оскільки його правила, принципи і концепції розробляються та приймаються професійними організаціями облікових працівників.

Наслідком цього є відсутність единого національного Плану рахунків. Системи рахунків обираються підприємством цих країн самостійно, виходячи з масштабів і характеру їх діяльності. Аналіз свідчить, що в процесі історичного розвитку сформувалися і розвивалися три основні системи обліку:

Загальна система;

Переплетена системи;

Інтегрована система.

Загальна система обліку – застосовується підприємствами сфер послуг, торгівлі, а також невиликими промисловими підприємствами, які випускають однорідну продукцію. Ця система базується на періодичному обліку запасів, тобто протягом звітного періоду на рахунках запасів не відображається їх зміна (відпуск, надходження), наприкінці звітного періоду проводиться інвентаризація запасів в місцях їх зберігання і на підставі її результатів балансовим методом визначаються витрати (відпуск) відповідних запасів.

Облік витрат підприємства ведеться за елементами, кількість та склад яких визначається самим підприємством. Доходи обліковуються за їх видами: від реалізації продукції (товарів), інвестицій у цінні папери тощо.

На прикінці звітного періоду всі рахунки витрат і доходів закриваються через списання сальдо на рахунок „Прибутки і збиткі” (в американський практиці він називається „Зведений рахунок прибутку”), за даними якого визначається фінансовий результат діяльності підприємства.

Переплетена система обліку передбачає відокремлення ведення рахунків фінансового та виробничого обліку, які не кореспондують один з одним.

В системі рахунків виробничого обліку ведеться облік запасів, здійснюється калькулювання собівартості продукції та визначається фінансовий результат основної діяльності підприємства.

В системі рахунків фінансового обліку відображаються розрахунки з дебіторами і кредиторами, визначається загальний фінансовий результат діяльності підприємства.

Взаємозв”язок фінансового та виробничого обліку досягається за допомогою контрольних рахунків.

Інтегрована система обліку забеспечує калькулювання собівартості окремих видів продукції та контроль витрат на її виробництво.

Це досягається через включення рахунків виробничого обліку в загальну систему рахунків, в результаті чого вони кореспондують з рахунками фінансового обліку. Інтегрована система обліку базується на безперервному обліку запасів, тобто всі поточні зміни запасів, сировини. Готової продукції відображаються на рахунках відповідних запасів.

Спеціалісти в галузі бухгалтерського обліку займаються веденням рахівництва і формуванням інформаційної бази, яка пов”язана з ним. На провідних підприємствах планові відділи не працюють ізольовано від бухгалтерської служби, але є бухгалтери, які займаються плануванням і прогнозуванням на базі оперативної бухгалтерської інформації. Даний вид професійної діяльності токож є складовою бухгалтерського обліку. Таким чином, вся інформація, що необхідна для управління підприємством готується в бухгалтерії, але пов”язана з цим професійна діяльність називається бухгалтерським обліком. Оскільки така діяльність включає роботу по складанню звітності підприємства, аналізу його фінансових показників, планову роботу, а також все те, що пов”язане з контролем за діяльністю підприємства, то управлінський облік є частиною бухгалтерського обліку.

Управлінський Фінансовий Податковий

облік облік облік

складає

Бухгалтерський облік

[„Бухгалтерський і фінансовий облік”, Ф.Ф.Бутинець,Ж, 2001]

2.Облік основного (власного) капіталу, його роль в управлінні підприємства.

Згідно п.4 П(С)БО 2 власний капітал – це частина в активах підприємства, яка залишається після вирахування його зобов”язань.

Це визначення можна записати у вигляді:

Капітал=Активи-Зобов”язання

яка виводиться із формули балансового рівняння:

Активи=Капітал+Зобов”язання

Джерелами власного капіталу є:

Капітал, який першочергово внесений засновниками підприємства (пайовиками, акціонерами) без визначеного строку його повернення:

статутний капітал;

пайовий капітал;

додатково вкладений (сплачений) капітал.

Капітал, який отриманий підприємством в результаті ефективної діяльності і який залищається в розпорядженні підприємства:

неразподілений прибуток – капітал, який залишається в розпорядженні підприємства після сплати частини прибутку у вигляді девідендів засновникам (акціонерам). За рахунок нерозподіленого прибутку формується резервний капітал;

інший додатковий капітал – капітал, який безоплатно отриманий від інших підприємств, юридичних осіб, фізичних осіб у вигляді необоротних активів, сформований в результаті дооцінки необоротних активів і т.п.

Окрім зазначених видів складовими основного (власного) капіталу є:

несплачений капітал, який корегує власний капітал на суму ще не внесених засновниками коштів;

вилучений капітал, який корегує власний капітал на вартість акцій,