Порядок формування облікової політикі.

ЗМІСТ

вступ

Загальновизнано, що бухгалтерський облік на підприємстві повинний здійснюватися за визначеними правилами. Проблема полягає у встановленні такої сукупності правил. Реалізація яких би, забезпечила б максимальний ефект від ведення обліку. При цьому під ефектом у даному випадку розуміється своєчасне формування фінансової й управлінської інформації, її вірогідність і корисність для широкого кола зацікавлених користувачів.

Теоретично можливі три підходи до встановлення правил постачання бухгалтерського обліку на підприємстві: централізований, децентралізован і змішаний.

При першому підході ведення обліку регламентується з єдиного центра. При чому особливого значення не має, державний це орган або суспільне об'єднання.

Другий підхід припускає індивідуалізацію правил бухгалтерського обліку для кожного суб'єкта, що хазяює. Хоча він забезпечує максимальну адекватність облікових процедур характерові діяльності підприємства, у сучасних умовах господарювання він неприйнятний.

Нарешті, можливо розумне сполучення елементів першого і другого підходів. Світовий досвід підказує, що при даному способі за централізованим регулюванням залишається встановлення основних правил і принципів ведення обліку, що забезпечують приступність і корисність фінансової інформації. Змістовне таке регулювання складається в ідентифікації цих правил і принципів, а також у визначенні кола суспільно визнаних прийомів і способів ведення обліку. Загальні правила і принципи конкретизуються на кожнім підприємстві виходячи з умов діяльності, ступеня усвідомлення її особливостей, кваліфікації персоналу, наявної технічної бази керування.

Інакше кажучи, що хазяюють суб'єкти розробляють і проводять власну облікову політику. Цей підхід обраний у Росії для сучасної постановки бухгалтерського обліку.

1. Призначення посадової особи відповідної за організацію бухгалтерського обліку.

Розпочинати формування наказу про облікову політику необхідно з конкретного визначення для підприємства відповідальності власника або посадової особи за організацію бухгалтерського обліку. Законом про бухоблік (стаття 8, пункти 3 та 6) передбачена відповідальність власника або уповноваженого власником органа, який здійснює керівництво підприємством, за організацію бухгалтерського обліку, забезпечення створення ним необхідних умов для правильного ведення бухгалтерського обліку.

Пункт 4 статті 8 Закону про бухоблік дає власнику(ам) право вибору: хто і на яких засадах здійснюватиме на підприємстві бухгалтерський облік.

Юридична відповідність і практична доцільність вибору, в першу чергу, залежать від організаційної форми підприємства (так, четверта форма організації бухгалтерського обліку не може застосовуватися на підприємствах, звітність яких повинна оприлюднюватися), а вже потім - від його розміру й виду діяльності.

Відповідальність головного бухгалтера розписана в п. 7 статті 8 Закону про бухоблік. А хто несе таку відповідальність у разі його відсутності через якісь причини (припустімо, хворобу), в Законі не зазначено (з точки зору законодавця, можливо, це правильно), але вихід із ситуації потрібно шукати.

Пункт 4 статті 8 Закону про бухоблік дає право підприємству на: "самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства". Якщо це так, то і відповідні документи повинні підписуватися тільки власником (керівником). Банки з таким твердженням погодились і за певних умов надають підприємцям право одного підпису (див. п. 7.7 Інструкції про порядок відкриття та використання рахунків у національній та іноземній валюті, затвердженої постановою НБУ вiд 18.12.98 р. №527 зі змінами, внесеними постановою НБУ від 14.04.2000 р. №146).

2. вибір форми бухгалтерського обліку.

На теренах України використовується близько двох десятків різноманітних форм реєстрації, обробки та узагальнення господарських операцій. Серед них традиційні - спрощена (різновид - проста), меморіально-ордерна і журнально-ордерна (повна та скорочена), які продовжують застосовуватись і на сьогодні. Проте зараз розроблено декілька комп'ютерних програм, які швидкими темпами витісняють традиційні (ручні) форми. Слід зазначити, що пункт 5 статті 8 Закону про бухоблік задекларовує, що підприємство самостійно: «... обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему реєстрів обліку...».

Наказ про облікову політику розробляється з урахуванням принципу послідовності, тобто постійного, з року в рік, застосування підприємством обраної політики. Тому він діятиме кілька років, у цей період працівники підприємства дотримуватимуться його вимог. При уточненні окремих положень політики (зміни ліміту розрахунку готівкою, строків звітування) до нього вноситимуться зміни. Але якщо зміниться методологія ведення обліку, цей факт розцінюватиметься як зміна облікової політики із наслідками, передбаченими П(С)БО 6 "Виправлення помилок та зміни облікової політики".

3. Розробка робочого плану рахунків.

При розробці робочого плану рахунків за основу беруть "План рахунків бухгалтерського обліку, активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій" (далі - План рахунків). Основним документом, який регламентує порядок використання Плану рахунків, є Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій. Ці документи затверджені одним наказом МФ України від 30.11.99 р. №291, який зареєстрований у Мінюсті 21.12. 99 р. за №892/4185.

При складанні робочого плану рахунків головне - щоб його структура була спрямована на забезпечення необхідною інформацією відповідних користувачів при складанні фінансової та іншої звітності підприємства (як зовнішньої, так і внутрішньої). Необхідно максимально забезпечувати потрібною фінансово-економічною інформацією управлінські структури підприємства, гарантувати прозорість фінансового обліку та фінансової звітності, сприяти збереженню комерційної таємниці.

Досягти такого триєдиного завдання можна шляхом поділу бухгалтерського обліку на фінансовий та управлінський, що і передбачено Законом про бух облік.

4. Методологічні засади формування інформації про основні засоби та інші необоротні матеріальні активи.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби та інші необоротні матеріальні активи, а