також розкриття інформації про них у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затверджене наказом МФ України від 27.04.2000 р. №92 (далі - П(С)БО 7).
Його дія не поширюється на відтворювані природні ресурси та операції з основними засобами, особливості обліку яких визначаються іншими положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.
Підприємство визначає групи основних засобів для відображення їх у бухгалтерському обліку згідно з П(С)БО 7.
Підприємство самостійно обирає один із п'яти (+ один) методів нарахування амортизації основних засобів.
Цим "+ один", тобто шостим методом можуть бути норми і методи нарахування амортизації основних засобів, передбачені податковим законодавством (старий метод).
Слід зазначити, що підприємство може встановлювати різні методи нарахування амортизації для різних об'єктів основних засобів. Таке своє рішення воно також повинно відобразити в обліковій політиці.
При визначенні строку корисного використання (експлуатації) слід ураховувати:
- очікуване використання об'єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності;
- фізичний та моральний знос, що передбачається;
- правові або інші обмеження щодо строків використання об'єкта тощо.
Амортизація інших необоротних матеріальних активів нараховується за методами, що наведені в підпунктах 1 і 5 пункту 26 Положення (стандарту) 7, (один із двох) на самостійний вибір підприємства.
Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про нематеріальні активи та розкриття інформації про них у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи", затверджене наказом МФ України від 18.10.99 р. №242 і зареєстроване в Мінюсті України 02.11.99 р. за №750/4043 (далі - П(С)БО 8).
Підприємство визначає групи нематеріальних активів для відображення їх у бухгалтерському обліку згідно з П(С)БО 8.
Нарахування амортизації нематеріальних активів здійснюється протягом строку їх корисного використання (експлуатації), який встановлюється підприємством на свій розсуд при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), але не більше 20 років (у два рази більше порівняно з тим, що було раніше).
Метод амортизації нематеріального активу обирається підприємством самостійно виходячи з умов отримання майбутніх економічних вигод. Якщо такі умови визначити неможливо, то амортизація нараховується із застосуванням прямолінійного методу. Розрахунок амортизації при застосуванні відповідних методів нарахування здійснюється згідно з П(С)БО 7.
Для нематеріальних активів найприйнятнішим на сьогодні може бути прямолінійний метод нарахування зносу, аналогічний методу амортизації для цілей податкового обліку, встановленому в п. 8.3.9 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств". При цьому доцільно, щоб термін служби нематеріального активу не перевищував 10 років (це максимальний строк служби активу за податковим законодавством). У такому разі бухгалтерський облік збігатиметься з податковим.
Бухгалтерський облік малоцінних необоротних матеріальних активів (далі - МНМА) регулюється П(С)БО 7. Основним критерієм для віднесення цінностей до складу малоцінних необоротних матеріальних активів є строк корисного використання (експлуатації) такого предмета. Вартісні критерії оцінки пункт 5 П(С)БО 7 дає змогу підприємству визначати самостійно: "Підприємства можуть установлювати вартісні ознаки предметів, що входять до складу малоцінних необоротних матеріальних активів".
Амортизація малоцінних необоротних матеріальних активів і бібліотечних фондів може нараховуватися у першому місяці використання об'єкта в розмірі 50 відсотків його вартості, яка амортизується, та решти 50 відсотків вартості, що амортизується у місяці їх вилучення з активів (списання з балансу) внаслідок невідповідності критеріям визнання активом, або в першому місяці використання об'єкта 100 відсотків його вартості (також на самостійний вибір підприємства).
Критерій віднесення матеріальних активів до складу малоцінних та швидкозношуваних предметів (далі - МШП) установлює Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затверджене наказом МФ України від 20.10.99 р. №246, зареєстроване у Міністерстві юстиції України 02.11.99 р. за №751/4044 із змінами й доповненнями, внесеними наказами МФ України від 28.01.2000 р. №15, від 14.06.2000 р. №131 (далі - П(С)БО 9).
Отже, пункт 6 П(С)БО 9 відносить до МШП малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року.
Згідно з пунктом 23 П(С)БО 9, вартість малоцінних та швидкозношуваних предметів, переданих в експлуатацію, виключається зі складу активів (списується з балансу) із подальшою організацією оперативного кількісного обліку таких предметів за місцями експлуатації і відповідними особами протягом строку їх фактичного використання (такої вимоги в старому законодавстві не було).
Таке формулювання свідчить про те, що первісна (балансова) вартість МШП списується на витрати повністю в момент передачі їх в експлуатацію. Крім того, в новому Плані рахунків не передбачено субрахунку, на якому б МШП обліковувались як такі, що є в експлуатації, але стосується це тільки вартісного обліку активів.
Пункт 16 П(С)БО 9 визначає порядок відпуску запасів у виробництво, при продажі та іншому вибутті. У всіх перерахованих випадках їх оцінка здійснюється за одним із таких методів:
- ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;
- середньозваженої собівартості;
- собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);
- собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО);
- нормативних затрат;
- ціни продажу.
Для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів.
5. формування первісної вартості запасів.
Стандарт 9 при формуванні первісної вартості запасів, придбаних за плату, передбачає різні варіанти віднесення до собівартості запасів транспортно-заготівельних витрат, а також порядок визначення "інших" витрат. Доцільно встановити придатний для підприємства варіант обліку та відобразити його у наказі.
Торговельні підприємства застосовують метод оцінки за цінами продажу, який ґрунтується на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі