середнього відсотка торговельної націнки товарів. Цей метод застосовують підприємства, що мають значну й змінну номенклатуру товарів із приблизно однаковим рівнем торговельної націнки. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торговельної націнки на ці товари. Сума торговельної націнки на реалізовані товари визначається як добуток продажної (роздрібної) вартості реалізованих товарів і середнього відсотка торговельної націнки. Середній відсоток торговельної націнки визначається діленням суми залишку торговельних націнок на початок звітного місяця і торговельних націнок у продажній вартості одержаних у звітному місяці товарів на суму продажної (роздрібної) вартості залишку товарів на початок звітного місяця та продажної (роздрібної) вартості одержаних у звітному місяці товарів.
6. облік доходів.
Облік доходів регулюється Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженим наказом МФ України від 29.11.99 р. №290, зареєстрованим у Мінюсті України 14.12.99 р. за №860/4153 зі змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства фінансів України від 14.06.2000 р. №131 (далі - П(С)БО 15).
Дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства) за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.
Критерії визнання доходу наведені в розділі "Визнання та класифікація доходу" П(С)БО 15. Порядок обліку доходу - у розділі "Оцінка доходу" цього ж стандарту. Згідно з ним, дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню.
Важливим моментом при обліку доходів є дотримання принципу відповідності. Для цього визнання доходів і витрат повинно відповідати одному й тому ж методу, наприклад методу нарахувань. Винятком можуть бути тільки процентні доходи, визначення щомісячної суми яких зумовлює певні труднощі. Але такі доходи, як правило, становлять менше ніж один відсоток загальної суми всіх видів доходів за попередній рік. Тож до такого виду доходів можна застосовувати касовий метод.
Специфіка визначення доходу при наданні послуг наведена в П(С)БО 15. Згідно з цією методикою, дохід, пов'язаний з наданням послуг, визнається виходячи зі ступеня завершеності операції з надання послуг на дату балансу, якщо може бути достовірно оцінений результат цієї операції.
Якщо послуги полягають у виконанні невизначеної кількості дій (операцій) за визначений період часу, то дохід визначається шляхом рівномірного його нарахування за цей період (крім випадків, коли інший метод краще визначає ступінь завершеності надання послуг).
Якщо дохід (виручка) від надання послуг не може бути достовірно оцінений і немає ймовірності відшкодування зазнаних витрат, то дохід не визнається, а зазнані витрати визнаються витратами звітного періоду. Якщо надалі сума доходу буде достовірно оцінена, то дохід визнається за такою оцінкою.
7. Відображення витрат. Формування собівартості.
Витрати відображаються в бухгалтерському обліку відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом МФ України від 31.12.99 р. №318, зареєстрованого в Мінюсті України 19.01.2000 р. за №27/4248 зі змінами і доповненнями, внесеними наказом МФ України від 14.06.2000 р. №131 (далі - П(С)БО 16).
Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками) за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.
Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
Визначення витрат також здійснюється з дотриманням принципу відповідності з використанням методу нарахувань для всіх витрат, які можуть бути достовірно оцінені, у тому числі процентних витрат.
Склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) визначає пункт 11 П(С)БО 16.
Згідно з ним, собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.
Розшифрування статей виробничої собівартості (досить докладне) наведене в пунктах12 - 16 П(С)БО 16. Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством самостійно.
Загальновиробничі витрати поділяються на змінні та постійні.
До змінних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування й управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності. Змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат із використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) виходячи з фактичної потужності звітного періоду.
До постійних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування й управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності. Постійні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат із використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) при нормальній потужності. Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у періоді їх виникнення. Загальна сума розподілених та нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичну величину.
До витрат майбутніх періодів Інструкція з використання Плану рахунків відносить витрати, пов'язані з підготовчими до виробництва роботами в сезонних галузях промисловості; з освоєнням нових виробництв та агрегатів; сплачені авансом орендні платежі; оплату страхового поліса; передплату газет, журналів, періодичних та довідкових видань тощо.
Особливістю таких витрат є те, що вони виникають в одному періоді,