Істотні міжрегіональні відмінності спостерігаються практично по кожному з показників, що характеризують умови життя громадян, - дошкільне виховання, охорона здоров'я, освіту або розвиток транспортної інфраструктури.

Діючий механізм виконання місцевих бюджетів, у якому відсутній чіткий розподіл відповідальності за видатками, чітке закріплення податків за різними видами бюджетів на досить тривалий час, а також зрозумілі правила і формули міжрегіонального перерозподілу доходів, не створює твердих бюджетних обмежень для місцевих органів влади і не змушує їх розраховувати тільки на власні засоби. Таким чином, міжбюджетні взаємини в Україні будуються за принципом бюджетного унітаризму.

3. Загальна організація та управління виконання відповідного бюджету.

Основне завдання організації та управління виконанням відповідного бюджету полягає в забезпеченні відповідності діяльності розпорядників бюджетних коштів визначеній меті та завданням. Важливим чинником організації виконання бюджету с система стимулювання кращих результатів. Основою має стати правило, що кошти, зекономлені за рахунок підвищення ефективності використання відповідною установою сум затверджених асигнувань, залишаються у розпорядника коштів і спрямовуються на поліпшення виконання завдань. Поширеною практикою щодо цього є система контрактів, що передбачає низку стимулів за досягнення окреслених результатів.

Фінансові органи здійснюють загальну організацію та управління виконанням відповідного бюджету, координують діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання місцевих бюджетів.

Зазначені положення покладають на місцеві органи виконавчої влади відповідальність за реалізацію прийнятих представницькими органами відповідних адміністративно-територіальних одиниць рішень про бюджет на планований період, а місцеві фінансові органи мають організувати проце виконання місцевих бюджетів та управління коштами відповідного бюджету згідно з вимогам Бюджетного кодексу, законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про обласні, районні держав адміністрації», нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів Україні міністерств та відомств у частині витрачання коштів місцевих бюджетів, рішень та розпоряджен місцевих органів виконавчої влади, а також принципами побудови бюджетної системи України.

Бюджетний кодекс передбачає, що асигнування надається тільки тим об'єктам, щодо яких ці асигнування були передбачені. Розпорядники бюджетних коштів несуть відповідальність за управління бюджетними коштами. Бюджетний кодекс забороняє брати зобов'язання та проводити видатки, більші за бюджетні асигнування. Будь-яке розміщення замовлення, придбання товару, послуг без передбачених на це асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених Бюджетним кодексом та рішенням відповідної ради про місцевий бюджет, не вважається бюджетним зобов'язанням.

Розпорядник бюджетних коштів отримує товари, роботи та послуги відповідно до умов взятого (зареєстрованого) бюджетного зобов'язання і тільки після цього приймає рішення про їх оплату та подає платіжне доручення на здійснення платежу.

Реєстрація (відображення) в бухгалтерському обліку виконання місцевих бюджетів відповідного бюджетного зобов'язання стає надійною перепоною виникненню заборгованості та нецільовому використанню бюджетних коштів. Саме цей механізм значно посилює відповідальність головного розпорядника бюджетних коштів на стадії розробки на основі плану діяльності проекту кошторису та бюджетного запиту і - відповідно - визначення фінансового органу в процесі прийняття рішення про включення бюджетних запитів до проекту рішення про місцевий бюджет. При цьому простежується тісний взаємозв'язок стадій бюджетного процесу, а саме, встановлення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на основі затвердженого бюджетного розпису та затвердження кошторисів з формуванням відповідного бюджету (встановлення бюджетних призначень).

Процес виконання місцевих бюджетів стає найважливішим етапом бюджетного процесу, оскільки стан виконання бюджетів всіх рівнів має засвідчити:

досягнення конкретних результатів діяльності відповідно до визначених завдань:

точність прогнозування показників бюджету щодо доходів та видатків:

ефективність здійснюваної відповідними органами роботи (адміністрування) щодо наповнення дохідної бази місцевих бюджетів:

оптимальність прийнятих рішень щодо спрямування ресурсів місцевих бюджетів за напрямами діяльності органів місцевої влади:

досягнення фінансової самодостатності органів місцевого самоврядування:

рівень забезпечення соціальних потреб населення адміністративно-територіальної одиниці як за рахунок коштів місцевого бюджету, так і отриманих з державного бюджету у вигляді субвенцій:

ефективність використання запозичених ресурсів.

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

В умовах формування в Україні ринкової економіки податково-бюджетна система є одним з найбільш діючих інструментів керування економікою, оскільки організація виконання дохідної і видаткової частин бюджету зв'язано з поступленням та фінансуванням і основними макропоказниками економічного і соціального розвитку держави на відповідний рік. Крім того, бюджет представляє основу фінансового забезпечення діяльності органів виконавчої влади.

У зв'язку з цим посилення ролі бюджетного механізму в керуванні економікою держави є актуальним. Значення бюджетного механізму підсилюється також тим, що в умовах економіки перехідного типу держава змушена активніше використовувати перерозподільну функцію через фінансову систему для забезпечення соціальних гарантій населення, фінансування соціально-культурної сфери, оборони, керування і міжнародних економічних зв'язків. Мобілізація фінансових ресурсів у бюджет стала однієї з проблем, що вимагають додаткових заходів щодо акумулювання фінансових ресурсів для стабілізації і нарощування темпів економічного росту.

Вивчаючи проблему організацію виконання бюджету в цілому, неможливо обійти питання, що стосується складних умов формування місцевих бюджетів.

При формуванні доходів місцевих бюджетів та організації їх виконання в Україні існують серйозні недоліки, зв'язані з щорічною зміною видів податків, зарахованих у місцеві бюджети, відсутністю стабільних нормативів відрахувань від загальнодержавних податків і зборів, відсутністю єдиних правил ув'язування доходів місцевих бюджетів і регіональних податкових надходжень, а також зрозумілих формул міжрегіонального перерозподілу доходів. Існуюча система розподілу трансфертів не сприяє зміцненню фінансової дисципліни і не припускає пошук додаткових джерел доходів місцевих бюджетів. Крім того, в основу формування місцевих бюджетів в Україні покладений витратний метод, коли планування доходів зазначених бюджетів на основі сформованих витрат приводить до перекручування оцінок фінансових потреб регіонів.

Сьогодні місцеві бюджети формуються в дуже складних фінансово-економічних умовах з надзвичайно динамічним податково-бюджетним законодавством, що спричиняє ряд негативних наслідків.

Враховуючи вищесказане пропонуємо наступну методику ефективної організації