де т – кількість несприятливих для страхової події випадків;

n – загальна кількість випадків з однаковими можливостями настання.

І якщо умовно (тому що не враховані ще частота настання страхового випадку, його спустошувальність, відношення ризиків) припустити, що

k = , (2.1.4)

де - середня страхова виплата на один договір страхування;

- середня страхова сума на один договір страхування (визначаються за середньою арифметичною), то

Tno = 100 = 100. (2.1.5)

При розрахунку ризикової надбавки застосовують формулу:

?r = 1,2 tг , де (2.1.6)

1,2 – сталий коефіцієнт;

tг – квантіль рівня г нормального розподілу;

p(a) – ймовірність настання страхової події за визначеним ризиком;

n – кількість договорів страхування за визначеним ризиком, що планується.

Отже, в загальному вигляді розрахунок тарифа-нетто може бути представлений формулою:

Тn = 100 + 1,2 tг , або (2.1.7)

Тn = p(a) k 100 + 1,2 tг . (2.1.8)

Навантаження (N) покриває витрати страховика на ведення страхової справи (Ns), витрати на фінансування превентивних заходів (Npr) та забезпечує заплановану норму прибутковості (Nr).

Якщо зазначені елементи (статті) навантаження встановлені в абсолютному розмірі, то використовуємо формулу:

N = Ns + Npr + Nr (2.1.9)

Якщо одна частина статей навантаження визначаються в абсолютних числах, а інша – у відносних – відсотках до тарифа-брутто, то застосовуємо формулу:

Tb = . (2.1.10)

Якщо всі статті навантаження представлені у відсотках до тарифа-брутто, то застосовуємо формулу:

Tb = . (2.1.11)

Зазначений порядок розрахунку страхового тарифу застосовують при оцінці технічних ризиків, наприклад, ризиків, пов’язаних із нещасним випадком, вантажем чи іншими вірогідними подіями.

Для оцінки інвестиційного ризику застосовуються статистичні методи з використанням доходності проекту або діяльності підприємства.

Методика розрахунку зазначеного ризику інвестиційних вкладень (капіталовкладень) полягає в наступному:

вивчення статистики втрат на даному або аналогічному виробництві – при рішенні про допустимість та доцільність підприємницького ризику визначається не ймовірність рівня втрат, а ймовірність того, що вони не перевищать деякого встановленого значення;

встановлення ймовірності віддачі – R - за допомогою розрахунку показника варіації можливих інвестиційних рішень (віддачі) –

p(a): ; (2.1.12)

визначення дисперсії – міри відхилення ознаки від середнього значення;

встановлення величини ризику та можливого значення доходності проекту, що розглядається;

розрахунок страхового тарифу на основі оцінки ймовірності страхового випадку – отримання віддачі нижче встановленої межі, але до беззбиткового рівня.

Методика групової експертної оцінки використовується, коли у фінансових системах страхування виникають проблеми, що виходять за межі формальних математичних постановок задач. Основний принцип – з’ясування колективної думки. Порядок експертної оцінки наступний:

формування цілі;

постановка задачі;

створення групи управління;

описання форми отримання необхідного результату;

вибір методів отримання результатів;

підбір експертної групи (можлива оцінка компетентності експертів);

складання анкет опитування;

опитування експертів;

обробка (методом надання переваг, методом рангів) та аналіз результатів;

складання звіту;

встановлення страхового тарифу та страхових платежів.

За тими ризиками, де неможливо застосувати зазначені методи, використовують метод аналогій з іншими страховими компаніями або іншими об’єктами, що страхуються.

Методика розрахунку страхового тарифу та страхових платежів методом аналогій передбачає:

вибір економічних показників для оцінки співставлення об’єктів, що розглядаються;

розрахунок відносних показників для оцінки середніх значень;

вибір бази розрахунку тарифу;

розрахунок страхового тарифу та страхових платежів.

Методика розрахунку страхового тарифу за допомогою регресійних методів ґрунтується на апараті лінійного регресійного аналізу, який є важливим розділом сучасної математичної статистики. Розрахунки та їх аналіз за даною методикою здійснюється за допомогою імітаційного моделювання за допомогою ЕОМ. Зазначена методика передбачає:

по кожному і-тому року розраховується фактична збитковість страхової суми із розрахунку на 100 грн. страхової суми;

на основі отриманого ряду у вихідних даних розраховується прогнозний рівень збитковості страхової суми, для чого використовується модель лінійного тренду, згідно якої фактичні значення збитковості страхової суми вирівнюються на основі лінійного тренду;

тариф-нетто основний визначається як прогноз очікуваної збитковості на (n + 1) рік;

ризикова надбавка представляє собою довірчий інтервал прогнозу очікуваної збитковості на (n + 1) рік, розраховується множенням середньоквадратичного відхилення фактичних значень збитковості від вирівняних на вибране значення коефіцієнту розподілу Стьюдента.

далі визначається навантаження звичайними розрахунковими методами.

2.2 Визначення тарифів за договорами загального страхування.

Під договором загального страхування розумітимемо договори страхування, які не договорами страхування життя. Договори загального страхування характеризуються відносно коротким терміном дії договору – від кількох днів до одного року. Ця особливість визначає характерні особливості розрахунку страхових тарифів за такими договорами:

обчислюється розмір лише разової страхової премії;

не враховується можливий інвестиційний прибуток від розміщення тимчасово вільних коштів страхових резервів із цих видів страхування.

При розрахунку нетто-премії за договорами загального страхування вважають. Що розмір N разової нетто–премії виражає еквівалентність зобов’язань страховика та страхувальників і пропорційна до страхової суми S:

N = Т * S (2.2.1)

де коефіцієнтом пропорційності Т називають нетто-тарифом, або нетто-ставкою.

Брутто-премія В, або просто страхова премія, пропорційна нетто-премії N:

В = б N (2.2.2)

де коефіцієнти пропорційності б (б >1) містить частку ѓ навантаження (адміністративні витрати, комісійні, плановий прибуток страховика) і визначення співвідношенням

1

б = ------- (2.2.3)

1 - ѓ

2.3 Методика розрахунку страхового тарифу при появі нового виду страхування.

Для нових видів страхування тарифна ставка теж складається з нетто- ставки та навантаження (ризикової надбавки). Але, на відміну від діючих видів страхування, в яких основою нетто-ставки є збитковість зі 100 грн. страхової суми, основою нетто-ставки за новими видами страхування є очікувана частота страхового випадку та ймовірне співвідношення середньої очікуваної виплати на відшкодування збитків і середньої очікуваної страхової суми. а ризикова надбавка встановлюється на основі використання коефіцієнта вибірки.

Очікувана частота страхового випадку за новим видом страхування визначається як відношення числа потенційних об’єктів, що будуть потребувати страхового відшкодування внаслідок настання страхової події, до загальної кількості