Теоретичні дослідження в галузі страхування не встигають за сучасною страховою практикою через стрімкий розвиток ринкових відносин у цій сфері. Цей розрив стає дедалі все більш відчутним. Науковцям бракує часу для усвідомлення та осмислення нової інформації, відходу від застарілих постулатів. Теорія стає відірваною від практики. Практики ж, не маючи змоги спиратися на теоретичні досягнення, розглядають таку теорію як зайву та мертву. То ж, можливо, слід відійти від застарілих уявлень і розглядати страхування з огляду на його практичне застосування у суспільному житті. В цьому смислі страхування виступає як метод управління ризиками. Так воно і інтерпретується західними фахівцями.

Зазначений підхід був неможливий за радянських часів, бо ризик-менеджмент як наука не мав під собою жодного об`єктивного підгрунтя в умовах переважаючої державної власності на засоби виробництва . Але часи змінилися. Існує інша економічна система, в якій суб’єкти господарювання та громадяни розглядають страхування з позицій корисності, тобто не як економічну абстракцію, а як конкретний інструмент управління ризиком. Саме з таких позицій, на наш погляд, ми повинні трактувати сутність страхування і його роль у суспільстві. Саме з таких позицій ми маємо викладати у вищих навчальних закладах теоретичний курс “Страхування”, проводити наукові дослідження у цій сфері.