1. Страхова послуга як специфічний товар.

Страховик надає своєму клієнту страхову послугу, яка виступає як специфічний товар на страховому ринку.

У порівнянні із звичайним товаром, страховик не створює ніякого матеріального продукту. Його продукт може бути визначений як невідчутна діяльність, у зв’язку з цим відноситься до поняття “послуга”. Страхова послуга належить до категорії фінансових послуг, так як послуги банків, фінансових установ.

Страхова послуга у порівнянні з переліченими послугами – це така послуга, яка потребує від страховика певних зусиль, спрямованих на формування потреби в цій послузі. Тому страховик повинен кожного разу на кожній стадії проходження страхової угоди і протягом всього строку дії договору страхування безперервно демонструвати страхувальнику, що він особливий, має хороший захист, що даній страховій компанії можна довіряти і що інтереси клієнта на першому місці. Для страхової послуги дуже важливим є демонстрація готовності постійно услужити страхувальнику, адже він сплачує гроші у вигляді страхових внесків, отримуючи натомість від страховика зобов’язання забезпечити страховий захист.

Ці два принципові моменти визначають ряд особливостей, якими характеризується страхова послуга: 1. надавати страхові послуги можуть лише спеціалізовані організації, які можуть надати відповідні фінансові гарантії; 2. Щоб надавати страхові послуги страхова компанія повинна мати ліцензії на відповідні види цих послуг; 3. Оскільки страхова послуга невідчутна, невидима – це означає, страховик не бачить цього продукту, не може відчути одразу користь від нього. Тому для просування на ринку страхових послуг потрібна вичерпна інформація і інтенсивна реклама; 4. Страхова послуга може бути надана як на добровільних засадах, так і примусово; 5. Страхова послуга носить обов’язковий характер тоді, коли надання страхового захисту необхідне з точки зору суспільних інтересів; 6. Дуже часто процес купівлі-продажу страхових послуг здійснюється через посередників, які відіграють дуже важливу роль; 7. При наданні страхових послуг завжди укладається договір страхування (досить часто він має спрощену форму) і виступає у вигляді полісу.

Купуючи страхову послугу страхувальник практично завжди платить повну ціну наперед.

2. Ознаки, що характеризують страхову послугу.

За економічними ознаками виділяють страхування життя та загальні види страхування. В основу цієї класифікаційної ознаки покладено принцип наявності нагромаджувального характеру договору страхування та строк дії ДС.

За об`єктом страхування можна виділити наступні види:

особисте страхування (життя, здоров`є, працездатність страхувальників або застрахованих);

майнове страхування (майно в різних його видах, рухомі і нерухомі цінності, грошові кошти, доходи);

страхування відповідальності.

За статусом страхувальника виділяють страхові послуги, що захищають інтереси громадян, тобто фізичних осіб, і ті, які обслуговують інтереси суб`єктів підприємницької діяльності.

За статусом страховика можна виділити державне, комерційне та взаємне страхування.

Щодо класифікації страхових послуг за юридичною ознакою, то тут існують кілька підходів. Один з них було запропоновано та впроваджено згідно з Директиви ЄС з 01.01.1978 р., за якою було виділено 7 класів довгострокового та 18 класів загального страхування.

4.Особливості маркетингу в страхуванні

Особлив-ті маркет-гу в страх-ні та завдання. 2 основні задачі: 1) Формування попиту на страх послуги; 2)Задоволення страх інтересів клієнтів з точки зору кількості і якості страх послуг. Тобто попит створюється зусиллями страхової компанії і нею ж і задовольняється. З точки зору економічної теорії формування попиту – це цілеспрямований вплив на потенційних покупців з метою підвищення рівня попиту до бажаного рівня, який наближається до рівня пропозиції даної страхової компанії. Страх компанія використовує для створення попиту методи впливу і переконання за допомогою: 1)Цілеспрямованої реклами; 2)Проводить організаційні заходи по укладанню договорів; 3)Використовує диференціацію тарифів та страх послуг; 4)Використовує поєднання страх послуг з різноманітними формами торгового та юридичного обслуговування і таким чином планування стратегії і тактики маркетингу спрямоване на заволодіння страховим ринком, але й на здійснення постійного контролю за формуванням попиту, щоб у потрібний момент перебудувати стратегічні програми і тактику конкурентної боротьби. Друга задача маркетингу досягається за допомогою: Високої культури страхового обслуговування; Ефективно побудованої системи продажу. Практичний маркетинг страха спирається на такі принципи: 1)Глибоке вивчення кон’юнктури страхового ринку; 2)Сегментація страхового ринку (виділення сегментів, секторів ринку); 3)Гнучке реагування на потреби страхув-ків; 4)Інноваційний підхід (постійне вдосконалення, модифікація послуг, які пропонує страх компанія). 5)Формування попиту.

5. Канали реалізації страхових послуг та їх характеристика.

Оскільки для реалізації страхових послуг страховику завжди треба прикладати досить значних зусиль, то страхові компанії завжди приділяють особливу увагу організації і вдосконаленню системи продажу страхових послуг.

В залежності від форм зв’язку із страхувальником, виділяють такі системи продажу:

Безпосередній (прямий) продаж страхових послуг у страхових компаніях і її філіях;

Продаж через посередників (агентів, брокерів) або альтернативну систему розповсюдження.

Комбінований, який поєднує ці дві системи.

У практиці дуже часто страховики використовують комбіновані системи продажу.

Прямий продаж вважається неефективним, бо він дуже затратний і потребує наявності широкої мережі пунктів продажу. Утримання цих філій потребує значних коштів, бо вони повинні бути оснащені технікою, треба платити з/п. З іншого боку через це не дає змоги страховій компанії розширитись по всій території країни. У тому числі страхові послуги зосереджуються у тому місці, де знаходиться страхова компанія.

Продаж через страхових посередників є більш ефективним з точки зору економії коштів і з точки зору можливості розповсюджувати поліс по всій території.

Продаж через посередників здійснюється на комісійних засадах і цей продаж підвищує оперативність розповсюдження страхових послуг, бо страховий агент або брокер допомагає географічно наблизити страхувальника до страховика. В Україні поки продаж через посередників нерозвинутий, хоча існує декілька брокерських фірм. Діяльність брокерів регламентується постановою КМ України про