смерть застрахованої особи; –

рішення суду про оголошення застрахованої особи померлою; –

дожиття застрахованої особи до закінчення терміну дії договору страхування або досягнення нею віку, визначеного договором страхування.

Для того, щоб операція страхування фізичної особи вважалася для цілей оподаткування операцією страхування життя, у випадку укладання договору, що передбачає дожиття застрахованої особи до певного віку, термін дії договору не може бути меншим 120 календарних місяців. Крім того, таким договором не можуть передбачатися часткові виплати до закінчення терміну такого договору або настання страхового випадку. На перехідний період до 2003 року термін дії договору зі страхування життя громадян віком понад 50 років установлюється від 60 календарних місяців.

Облік операцій зі страхування життя фізичних осіб ведеться страховиками окремо, і відповідно до пп. 7.2.2 ст. 7 Закону про податок на прибуток доходи, отримані страховиками-резидентами у вигляді сум страхових внесків, страхових платежів або страхових премій, накопичених протягом звітного періоду за договорами страхування і перестрахування життя на території України або за її межами, не включаються до складу валових доходів, установлених підпунктом 7.2.1 ст. 7 Закону про податок на прибуток і не підлягають оподаткуванню. У декларації про доходи страховика такі доходи не відборажаються.

Доходи, отримані від здійснення операцій зі страхування і перестрахування життя, обкладаються податком за ставкою 30 % у випадках, передбачених п. 13.3 Закону про податок на прибуток.

У разі дострокового (раніше, ніж через 120 або 60 календарних місяців) розірвання договору страхування чи перестрахування життя, не пов’язаного зі смертю застрахованої особи (у випадку укладання договору страхування життя, що передбачає дожиття особи до певного віку) доходи, отримані страховиком, підлягають оподаткуванню в порядку, передбаченому пп. 7.2.1 Закону про податок на прибуток, за підсумками звітного періоду, протягом якого відбулося розірвання договору, із застосуванням ставки податку 6 %. У Декларації про доходи страховика такі доходи відображаються в рядку 3 розділу I.

Доходи операцій зі страхування і перестрахування життя фізичних осіб на умовах інших, ніж передбачені Законом про податок на прибуток, обкладаються податком за ставкою 3 %. Такі доходи знайдуть відображення в рядку 2 розділу I Декларації про доходи страховика.

Отже, доходи страховика від операцій зі страхування життя можуть обкладатися в такому порядку: –

не обкладатися податком у разі дотримання умов віднесення договору страхування до договору страхування життя фізичної особи згідно із Законом про податок на прибуток; –

обкладатися податком за ставкою 6 % від суми валового доходу у разі дострокового розірвання договору страхування життя, що не передбачає смерті застрахованої особи; –

обкладатися податком за ставкою 3 % від суми валового доходу у разі укладання договору страхування життя на умовах інших, ніж передбачені Законом про податок на прибуток (наприклад, укладання договору страхування життя, що передбачає виплату страхової суми у випадку дожиття застрахованої особи до певного віку на термін до 10 років, що дозволяється Методикою № 46, але не відповідає умовам віднесення договору до договорів страхування життя відповідно до Закону про податок на прибуток).

Оподаткування доходів страховика від операцій, не пов’язаних зі страхуванням або перестрахуванням

Як було зазначено вище, доходи страховиків, не пов’язані зі здійсненням операцій зі страхування або перестрахування обкладаються податком на прибуток в загальному порядку.

При цьому згідно з пп. 7.2.3 Закону про податок на прибуток до категорії валових витрат страховика, пов’язаних з одержанням таких доходів, не включаються витрати, понесені страховиком при здійсненні операцій зі страхування (перестрахування).

Згідно зі ст. 31 Закону про страхування, до складу витрат страховика, пов’язаних зі страховою діяльністю, належать:

1) виплати страхових сум і страхових відшкодувань;

2) відрахування до централізованих страхових резервних фондів;

3) відрахування до технічних резервів, інших ніж резерв незароблених премій, у випадках і на умовах, передбачених актами чинного законодавства;

4) витрати на проведення страхування;

5) інші витрати, що включаються до собівартості страхових послуг.

Якщо на практиці достатньо просто відстежити витрати, перелічені в перших трьох пунктах цього переліку, то з витратами, зазначеними в четвертому і п’ятому пунктах, можуть виникнути деякі проблеми.

Відповідно до п. 5.1 Порядку № 265 платник податку веде окремий облік витрат, пов’язаних з одержанням доходів, інших, ніж суми валових внесків. Згідно ж з п. 5.2 цього порядку, у разі неможливості шляхом прямого підрахунку визначити розмір витрат, пов’язаних з одержанням доходів від страхової діяльності і доходів з інших джерел, він визначається пропорційно питомій вазі валових доходів від страхової діяльності та валових доходів, не пов’язаних зі страховою діяльністю. Те ж стосується й амортизації за основними фондами і нематеріальними активами, використовуваними для одержання доходів як від страхової діяльності, так і від діяльності, не пов’язаної зі страхуванням (перестрахуванням).

Що стосується податку на додану вартість, то згідно з пп. 3.2.3 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.98 р. № 168/97-ВР операції з надання послуг зі страхування і перестрахування, передбачені Законом про страхування, не є об’єктом оподаткування. У той же час страхова компанія повинна зареєструватися як платник ПДВ, якщо обсяг оподатковуваних операцій із продажу товарів (робіт, послуг) протягом будь-якого періоду з останніх дванадцяти календарних місяців перевищував 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (61200 грн.).

З метою доведення до органів Державної влади України, ЗМІ та суспільства обґрунтованої позиції страхового ринку України щодо можливих негативних наслідків, які можуть виникнути у зв’язку із збільшенням