порядок проведення обов'язкового страху-вання встановлюються відповідними актами законодавства України. При цьому страхувальник вільним у виборі стра-ховика, якщо інше не передбачено актами законодавства.
Поряд із цивільно-правовими нормами інституту страху-вання існує інститут державного соціального страхування. Головна відмінність між ними полягає в тому, що при держав-ному соціальному страхуванні за робітників, службовців, чле-нів кооперативних та інших організацій внески до фонду соціального страхування, якими відають профспілки, вносять підприємства або кооперативи без будь-яких відрахувань з їхньої заробітної плати, тоді як страхування за нормами ци-вільного законодавства засноване, як правило, на майновій участі у створенні страхових фондів самих громадян [12].
Страхування виконує ряд функцій: а) компенсаційну, оскільки страхові фонди використовуються насамперед для відшкодування страхувальникам заподіяних збитків; б) пре-вентивну, бо з цих фондів фінансуються профілактичні заходи по відверненню шкідливого впливу стихійних сил природи та Інших негативних наслідків; в) функцію сприяння розвиткові економіки, тому що частина прибутку страхових організацій перераховується у доход державного бюджету.
Майнові та особисті немайнові відносини, що виникають внаслідок страхування, регулюються нормами статей 369— 373 ЦК України, Законом України "Про страхування", прави-лами окремих видів страхування, що встановлюються відпо-відними чинними нормативними актами законодавства України. Відносини з морського страхування суден, вантажів та інших об'єктів регулюються нормами, що містяться у Ко-дексі торговельного мореплавства і правилах про окремі види морського страхування.
2. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СТРАХОВИХ ВІДНОСИН
2.1. СТРАХОВЕ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ.
ОСНОВНІ СТРАХОВІ ПОНЯТТЯ
Учасниками страхового зобов'язання, які пов'язані між собою правами та обов'язками, є, з одного боку, страховик, а з другого — страхувальник. Страховиками визнаються юридичні особи, які створені у формі акціонер-них, повних, командитних товариств або товариств з додат-ковою відповідальністю з метою здійснення страхової діяль-ності в Україні, а також одержали у встановленому порядку ліцензії на здійснення цієї діяльності.
Загальна частка іноземних юридичних осіб та іноземних громадян у статутному фонді страховика має не перевищу-вати 49 відсотків.
Предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише страхування, перестрахування і пов'язана з ними фінансова діяльність. Іншими видами діяльності страховик може займатися лише у випадках, передбачених чинним за-конодавством.
В Україні серед страхових об'єднань одне з перших місць займає Національна акціонерна страхова компанія "Оранта". Вона здійснює на території України: а) усі види державного обов'язкового страхування майна підприємств, організацій і громадян, добровільного особистого й майнового страхуван-ня, а також інші види державного обов'язкового страхування відповідно до чинного законодавства України; б) проведення запобіжної та інвестиційної діяльності, перестрахувальних операцій, утому числі в іноземній валюті; в) розвиток ділового співробітництва із страховими організаціями інших країн, ве-дення спільної страхової діяльності. З метою створення умов для конкуренції у сфері страхової діяльності та підвищення якості страхових послуг визнано за доцільне відмовитися від монополії держави на страхову справу. Отже, на страховому ринку в міру його формування діятимуть конкуруючі між собою державні, акціонерні, взаємні, кооперативні товарист-ва та асоціації, що мають право залучати до своєї діяльності страхові організації іноземного капіталу.
Страховики можуть утворювати спілки, асоціації та інші об'єднання для координації своєї діяльності, захисту інтересів своїх членів і здійснення спільних програм, якщо їх утворення не суперечить чинному законодавству України. Проте ці об'єднання не мають права безпосередньо займатися стра-ховою діяльністю.
Об'єднання страховиків діють на підставі статутів і набувають прав юридичної особи після їх державної реєстрації. Дер-жавна реєстрація об'єднань страховиків проводиться в порядку, передбаченому для реєстрації страховиків. Орган, що здійснює реєстрацію об'єднань страховиків, у десятиден-ний строк з дня реєстрації повідомляє про це Комітет у спра-вах нагляду за страховою діяльністю [16].
Страховики, яким дозволено займатися страхуванням відповідальності власників транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам, та за умовами, передбаченими міжнародними договорами України щодо зазначеного виду страхування, повинні утворити Моторне (транспортне) стра-хове бюро, яке є юридичною особою, що утримується за рахунок коштів страховиків.
Договори морського страхування із страхувальниками-резидентами і договори обов'язкового страхування пасажи-рів від нещасних випадків, що виникають під час морського перевезення, укладаються страховиками, які визнані такими відповідно до законодавства України, одержали у встановле-ному порядку ліцензії на здійснення цього виду страхування і є членами Морського страхового бюро. Морське страхове бюро координує діяльність страховиків у галузі страхування морських ризиків та представляє їх інтереси у міжнародних об'єднаннях страховиків. Утворення Морського страхового бюро та його державна реєстрація здійснюються в порядку,
визначеному Кабінетом Міністрів України (частини 3 і 4 ст. 242 Кодексу торговельного мореплавства).
Для випадків авіаційного страхування передбачається створення Авіаційного страхового бюро (частини 2 і 3 ст. 103 Повітряного кодексу України).
З метою страхового захисту своїх майнових інтересів гро-мадяни та юридичні особи можуть створювати товариства взаємного страхування.
Страховики здійснюють страхову діяльність через стра-хових посередників — страхових агентів та брокерів.
Страхові агент — громадяни чи юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності (укладення договорів страхування, одержання страхових платежів, виконання робіт, пов'язаних з виплатами страхових сум і страхового відшкодування). Страхові агенти є представниками страховика і діють у його інтересах за комісійну винагороду на підставі договору із страховиком.
Страхові брокера— громадяни або юридичні особи, що за-реєстровані у встановленому порядку як суб'єкти підприєм-ницької діяльності та здійснюють посередницьку діяльність на страховому ринку від свого імені на підставі доручень страху-вальника чи страховика.
Страхові брокери зобов'язані повідомити Комітет у спра-вах нагляду за страховою діяльністю про свої наміри здійсню-вати посередницьку діяльність на страховому ринку за десять днів до початку цієї діяльності, а також надіслати копію свідоцтва про їхню реєстрацію як суб'єктів підприємницької діяльності.
Посередницька діяльність страхових брокерів від імені