Таким чином, оцінка тенденцій стану розвитку страхування майна грома-дян в Україні в останні роки свідчить, що він погіршився порівняно з періо-дом 1976- 1990 років.

Для подолання негативних наслідків, що призвели насамперед до зни-ження рівня розвитку страхування, необхідна цілеспрямована державна полі-тика щодо стимулювання купівельної спроможності населення і підвищення ролі страхування в суспільстві.

Важливим кроком у цьому напрямі стала Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Програми розвитку страхового ринку України на 2001—2004 роки" від 2 лютого 2001 року № 98. Заходи щодо виконання зазначеної Програми стосуються в основному вдосконалення нормативної бази (а саме Закону України "Про страхування", організації проведення особистого страхування, цивільної відповідальності власників транспортних засобів), підвищення фінансової надійності страховиків та ефективності державного нагляду за страховою діяльністю. Причому до розвитку соціальне значущих видів страхування, яким гарантується державна підтримка, віднесено лише розвиток медичного страхування і довгострокових видів особистого страхування.

Отже, знову поза увагою державної політики залишається страховий за-хист майнових ризиків громадян.

Не заперечуємо, велике значення має розвиток добровільних і обов'язко-вих видів особистого страхування, особливо як додаткового чинника, що сприятиме удосконаленню системи соціальних виплат і забезпечуватиме на-лежний рівень соціального захисту населення країни.

Проте знищення, викрадення або пошкодження майна громадян також викликають серйозні ускладнення в особистому житті людини. Повені, поже-жі, землетруси та інші непередбачені події істотно погіршують рівень життя людей, порушують установлений домашній побут, знижують активність людей на виробництві, а нерідко на деякий час повністю виключають можливість продуктивно працювати. Всі ці обставини породжують об'єктивну необхід-ність організації захисту майна громадян.

Крім того, особисте майно громадян є одним із складових елементів національного багатства країни і важливим показником його економічної могутності, джерелом соціально-економічного прогресу. Тому велике значення має його примноження й захист.

Відповідно держава організує захист майна громадян насамперед на законодавчій основі (наприклад, передбачається кримінальна відповідальність за викра-дення майна або його знищення чи пошкодження внаслідок неправомірних дій третіх осіб) і шляхом здійснення відповідних профілактичних заходів (наприклад, попередження пожеж, аварій та стихійних лих).

Існує також економічний захист, який проявляється у першу чергу в організації страхового захисту і виражається у ліквідації економічних наслідків неспри-ятливого впливу різного роду непередбачених подій за допомогою широкої мережі страхових і резервних фондів шляхом прямого виділення коштів із державних ресурсів, створення індивідуальних запасів за рахунок власних коштів (самострахування) та колективних страхових фондів (страхування). Це свідчить про комплексний характер джерел відшкодування можливих збитків, заподіяних майну громадян.

Використання централізованих державних резервних фондів для відшкодування збитку, заподіяного майну громадян, відбувається лише в надзвичайних випадках (якими були, наприклад, події в Чорнобилі або повінь в Закарпатті).

Методом самострахування захист здійснюється індивідуально кожною людиною за рахунок нагромаджених коштів протягом ряду років. Проте організувати самострахування можуть тільки сім'ї, які мають досить високий рівень доходів. Сім'ї з невисокими доходами змушені боротися за фізичне виживання і їхні потреби — потреби першого і другого порядку згідно з ієрархією потреб А. Маслоу. Крім того, не кожна сім'я навіть із відносно ви-соким рівнем доходів у змозі створити свій індивідуальний страховий фонд у таких розмірах, щоб гарантувати повне відновлення матеріальних цінностей у разі несприятливих подій. Адже для цього їй необхідно було б мати збережен-ня рівні всій вартості майна. Нарешті, як для держави, так і для самих грома-дян доцільніше було б, щоб доходи населення не резервувалися, а спрямову-валися на купівлю товарів, оплату послуг тощо. Тому що, з одного боку, це сприяє прискоренню обігу грошових засобів, а з другого — дає можливість населенню повніше задовольняти свої матеріальні й духовні потреби.

Методом страхування перерозподіляється частина національного доходу в інтересах зміцнення суспільного виробництва і матеріального забезпечення громадян. Це відбувається шляхом створення грошового страхового фонду за рахунок внесків фізичних (і юридичних) осіб, які використовуються виключ-но на відшкодування учасникам цього фонду збитків у зв'язку з непередбаче-ними випадками.

Зацікавленість у страхуванні майна громадян визначається в першу чергу тим, яку особисту власність вони мають. Збільшення останньої зміни, які виникають у структурі майна, поява нових предметів споживання — все це є основою для розвитку страхування майна громадян, розширює коло об’єктів страхування.

Наведені вище міркування дають змогу стверджувати, що за останнє десятиріччя послуги страхування майна не мають великого попиту серед населення. За таких обставин страхові компанії не зацікавлені у розвитку цього нап-ряму страхових послуг.

Як наслідок, нині страхуванням майна громадян займається незначна кількість страхових компаній, серед яких "Оранта" (Київ), "Княжа" (Рівне), "Скарбниця" (Львів). Майже всі страхові компанії є компаніями-резидентами на страховому ринку України. Деякі з них, наприклад, страхова компанія "Оранта" (Київ), спираються на розгалужену мережу “материнської”страхової компанії. Крім того, традиційними видами страхування майна громадян зай-маються страхові компанії, які свого часу входили до складу державного стра-хування, а потім, у роки незалежності України, відділилися від нього і мають самостійний статус. Це такі компанії, як "Оранта-Лугань" (Луганськ), "Оранта-Дніпро" (Дніпропетровськ) тощо.

Зовсім інша ситуація склалася із послугами страхування автотранспортних засобів, що надаються громадянам. Таким видом страхування займається більшість страхових компаній, які здійснюють загальні (ризикові) види страхуван-ня. Це пояснюється тим, що автотранспортні засоби є джерелом підвищеної небезпеки, відповідно їх власники бажають захистити свої економічні інтере-си від різного роду небезпек, які можуть статися при експлуатації автомобіля. Відповідно такий чинник суттєво впливає на ступінь розвитку страхування ав-тотранспортних засобів. Але, якщо надходження за договорами