Реферат на тему:

Розрахунок страхових тарифів

ПЛАН

1. Встановлення величини страхового тарифу

2. Обчислення обсягу нетто й брутто тарифної ставки

3. Застосування різних тарифних ставок в залежності від конкретних умов страхування

1. Встановлення величини страхового тарифу

Найважливішим моментом в погодженні інтересів сторін у страхуванні є домовленість про величину стра-хового тарифу. За допомогою страхового тарифу (його ще називають тарифною ставкою) обчислюються страхові внески, за рахунок яких формується страховий фонд. Кошти ж з нього є джерелом виплат страхового відшко-дування, а також покриття витрат страхової організації.

Страховим тарифом вважають грошову плату з 100 грошових одиниць страхової суми на рік або процентну ставку від сукупної страхової суми на певну дату. Тарифні ставки знаходяться в тісному зв'язку з обсягом страхової відповідальності. Укладаючи договори страхування, стра-ховик намагається вирішити оптимальним шляхом два протилежні завдання: при мінімальних тарифах, які були б доступні для широкого кола страхувальників, забез-печити значний обсяг страхової відповідальності. Саме за рахунок доступних тарифних ставок створюються умови для вилучення доходів застрахованого у вигляді страхових внесків, забезпечується оптимальний розмір страхового фонду для виплати відшкодування.

В основу страхового платежа покладена тарифна ставка, яку ще звуть брутто-ставкою. В її структурі два основних елементи — нетто-ставка та навантаження до неї. Кошти з нетто-ставки використовуються для утво-рення страхового фонду в його основній частині, а тому відіграють вирішальну роль в забезпеченні виплат стра-хового відшкодування. За рахунок навантаження до нетто-ставки покриваються витрати на проведення стра-хових операцій. Питома вага навантаження в брутто-ставці залежить від специфіки конкретної страхової операції, форми та виду страхування і, як свідчить міжнародна практика, коливається від 10 до 40%.

По своїй фінансовій природі нетто-ставка, будучи пов'язаною з ймовірністю нанесення страхувальнику певного матеріального збитку, відображає обсяг страхо-вої відповідальності страховика. У випадку страхування майна чи підприємницьких ризиків, для яких властиві декілька видів страхової відповідальності, загальна нетто-ставка може складатись із суми декількох окремих нетто-ставок. Зазначимо також, що розмір нетто-ставки .перебуває під впливом багатьох чинників, що відобра-жають конкретні умови, в яких знаходиться застраховане майно, здійснюється виробництво, живе й працює лю-дина. Ступінь ймовірності нанесення шкоди в цих обставинах зумовлює необхідність диференціації тариф-них ставок, про що буде йтися в даному розділі пізніше.

Навантаження до нетто-ставки повинно бути достат-нім для покриття слідуючих накладних витрат страховика:

- оплати праці співробітників страхової організації;

- затрат на рекламу;

- адміністративно-господарських витрат (оренда приміщення, плата за комунальні послуги, тощо);

- оплата послуг підприємств зв'язку;

- відрахування в резервні та інші фонди Обсяг навантаження повинен бути достатнім і для формування прибутку страховика.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від А червня 1994 р. №358 "Про удосконалення механізму державного регулювання тарифів у сфері страхування" норматив витрат на ведення страхової справи не повинен перевищувати:

- з обов'язкового державного страхування — 6 відсотків розміру тарифу;

- з обов'язкового особистого страхування — 15 від-сотків;

- з обов'язкового страхування майна та відповідальності — 20 відсотків.

Для забезпечення вищеназваних вимог необхідна постійна робота по встановленню, уточненню та коригуванню страхових тарифів, що передбачає дотримання деяких умов.

Однією з них є підтримання еквівалентності в інте-ресах страхових партнерів, що означає слідуюче. Нетто-ставки повинні якомога повно відповідати ймовірності збитку, бо лише в такому випадку кошти страхового фонду, одержані від страхувальників за тарифний пе-ріод, будуть достатні для страхового відшкодування. Розмір тарифних ставок визначається, здебільшого, в регіональних межах (в Україні це Полісся, Лісостепова зона, Степова, тощо) в середньому на 5 або 10 років. В регіональних же межах повинна відбуватись поверненість виплачених платежів у вигляді страхового відшко-дування. Дотримування умови еквівалентності інтересів страхових партнерів відповідає перерозподільчій природі страхування, зміст якої в замкнутій розкладці збитку одного застрахованого на інших.

Важливо забезпечити доступність розмірів страхових тарифів для якомога ширшої сукупності страхуваль-ників. Якщо застосовувати надмірно високі тарифні ставки, то вони можуть бути не під силу багатьом суб'єктам внаслідок їх слабкого фінансового стану. Разом з тим, доступність тарифних ставок визначається, насамперед, числом страхувальників, а також кількістю застрахованих об'єктів.

Однією з умов визначення розміру страхових тарифів є їх стабільність на протязі тривалого часу. Саме незмін-ність тарифних ставок впродовж багатьох років (зви-чайно, тут йдеться не про теперішню інфляцію в Україні) посилює у страхувальників впевненість у фінансовій стійкості страхової організації. Зрозуміло, що при зміні конкретних обставин проведення страхової операції та-рифи не можуть залишатись стабільними.

Розширення обсягу страхової відповідальності, якщо цьому дозволяють діючі тарифні ставки, є також однією з умов встановлення певної величини тарифів. Дотри-мання її є пріоритетним напрямком в діяльності стра-ховика, виходячи з того, що чим значніший обсяг страхової відповідальності, тим повніше задовольняють-ся інтереси страхувальників.

Визначення величини тарифної ставки має величез-не значення для забезпечення рентабельності страхових операцій і діяльності страховика в цілому. Адже остан-ній здійснює виплати по страховому відшкодуванню та інші витрати, формує прибуток лише за рахунок стра-хових платежів. Враховуючи це, величина страхових тарифів повинна бути достатньою для покриття всіх витрат страховика і забезпечення достатнього рівня прибутковості. Разом з тим у випадку, коли фактичний обсяг страхового відшкодування буде нижчим застосову-ваної нетто-ставки, одержана економія може бути част-ково направлена для поповнення резервного й запасного фондів страхової організації, а також для зростання прибутку.

2. Обчислення обсягу нетто й брутто тарифної ставки

Раніше зазначалося, що при страхуванні відбувається замкнута розкладка збитку між страхувальниками. Тому при встановленні величини нетто-ставки можна вико-ристати рівність:

СП=СВ,

в якій СП — страхові платежі, що відповідають нетто-ставкам; СВ — обсяг страхового відшкодування.

Розрахувавши праву частину