Щоб визначити ймовірність втрати, без чого неможливо розрахувати величину нетто-ставки, необхідно зробити деяке припущення. Нехай умовно вважається, що від кожно-го страхового випадку, який фактично відбувся, знищується один застрахований об'єкт. Тоді ймовірність матеріальних збитків від цього залежить, насамперед., від ймовірності надходження страхових випадків. Якщо визначити при-близно їх кількість за тарифний період, то можна обрахувати і ступінь вірогідності настання цих випадків Ця величина виражає собою відношення кількості страхових випадків до числа застрахованих об'єктів. Застосуємо грошовий вираз цього відношення, при якому чисельник буде дорівнювати Сум страхового відшкодування f (в страховій статистиці Прийняті позначення латинськими літерами), а знамен-ник — максимально можливому страховому відшкоду-ванню, що дорівнює загальній страховій сумі всіх застрахованих об'єктів (b). Таке співвідношення у формі (f:b) визначає рівень збитковості страхової суми. Врахову-ючи, що чисельник цього показника менший виразу зна-менника, його значення менше одиниці.

Розрахований показник рівня збитковості страхової суми показує ймовірність втрати страховика у вигляді тієї частки сукупної страхової суми, що вибуває зі страхового портфеля щорічно або ж за тарифний період в залежності від настання страхових випадків та необхідності відшкодування збитків. Виражена у вигляді певної про-центної ставки, зазначена частка складає основу для встановлення нетто-ставки.

В цілому рівень збитковості страхової суми як відно-шення деяких грошових показників залежить від дії різних чинників.

Вкажемо на основні з них:

а — числа застрахованих об'єктів одним страховиком;

Ь — страхової суми застрахованих об'єктів;

с — числа фактичних страхових випадків;

d — числа пошкоджених (загиблих) об'єктів;

f — суми страхового відшкодування;

q — показник збитковості страхової суми. Приймаючи до уваги дію зазначених чинників, можна обчислити три показники, що вказують міру їх впливу на збитковість страхової суми.

Перший показник — (с:а) — показує частоту настання страхових випадків як відношення числа страхових ви-падків до кількості застрахованих об'єктів. Змістом його є процент аварійності засобів транспорту, травматизму людей, загибелі худоби, тощо.

Другий показник — (d:c) — визначає наслідки від настання одного страхового випадку шляхом віднесення числа постраждалих об'єктів до кількості страхових ви-падків, що відбулися. Цей показник інформує про число об'єктів, що постраждали від настання одного страхового випадку — повені, землетрусу, тощо.

Третій показник — (f x b):(d х а) — характеризує відношення ризиків. Змістом його є відношення се-реднього страхового відшкодування по одному постраждалому об'єкту до середньої страхової суми одного застрахованого об'єкта. Якщо мало місце часткове пош-кодження об'єкта, то цей показник свідчить про середню ступінь пошкодження одного об'єкта. При повному його знищенні досліджуваний показник характеризує пере-вищення крупних ризиків в страховому портфелі над їх середньою страховою оцінкою.

Якщо вищеназвані показники перемножити, то мож-на одержати синтетичний показник збитковості страхо-вої суми:

Розрахунок нетто-ставок по кожному виду або одно-разових об'єктах страхування починається з визначення середнього показника збитковості страхової суми за та-рифний період, тобто, за 5 чи 10 років з урахуванням ризикової поправки. Для цього, насамперед, будується динамічний ряд збитковості страхової суми, аналізується його тенденція. В залежності від одержаним висновків. вирішується питання про величину ризикової поправки.

Методика розрахунку обсягу навантаження до нетто-ставки спирається на встановлення фактичних затрат на-утримання страхових організацій, що здійснюють певний" вид страхування, за декілька попередніх років. Пояс-нюється це тим, що частка навантаження в брутто-ставці. має тенденцію до зменшення, фактичні затрати на про-ведення відповідного виду страхування обчислюються по-даним бухгалтерської та статистичної звітності. Після цього визначається їх питома вага (в процентах) в сумі страхових платежів, що надійшли за той же період.

Для обчислення навантаження необхідно встановити обсяг брутто-ставки і нетто-ставки, різниця між якими і буде визначати пошуковувану величину (В — N).

Обсяг брутто-ставки можна розрахувати, застосував-ши формулу:

В цій формулі Н(%) — питома вага навантаження в брутто-ставці, яка встановлюється на основі розрахунку фактичних накладних витрат страховика за декілька попередніх років.

3. Застосування різних тарифних ставок в залежності від конкретних умов стра-хування

Для показників збитковості страхової суми як основи побудови нетто-ставок властиві значні коливання по видах і формах страхування, а також з врахуванням територіальних особливостей. Існують помітні розбіж-ності в обсязі нетто-ставок між однорідними об'єктами страхування в залежності від ступеня ризику їх загибелі чи пошкодження. В зв'язку з цим для приведення у відповідність страхових тарифів з обсягом збитковості страхової суми використовуються принципи диферен-ціації тарифних ставок.

Наприклад, у страхуванні майна сільськогоспо-дарських підприємств, фермерів та орендарів тарифні ставки диференціюються за територіями (виділяються Полісся, Лісостепова зона, Карпати, тощо); групами сільськогосподарських культур (зернові, овочеві, тощо); видами тварин (велика рогата худоба, вівці, тощо); гру-пами основних і оборотних фондів (будівлі, устаткуван-ня, сировина, готова продукція, тощо).

Диференціація тарифних ставок в добровільному страхуванні стосується однорідних об'єктів, видів страхуван-ня і також враховує територіальні особливості. Територіальна диференціація зумовлена різним рівнем збитковості страхової суми в сільській місцевості та в містах, що пов'язано з менш високими показниками вогнестійкості сільських будівель, більшим ризиком їх затоплення під час повені. Навіть у одній місцевості в приватній власності залежно від вогнестійкості будівель із врахуванням матеріалів, з яких виготовлені стіни (дерево, цегла, бетон, тощо), а також покрівля (руберойд, шифер, черепиця, залізо), можуть встановлюватись різні тарифні ставки.

По страхуванню сільськогосподарських тварин дифе-ренціація тарифних ставок побудована на врахуванні різниці в показниках збитковості по видах тварин, к вікових групах.

Застосовується також диференціація тарифів по ка-тегоріях страхувальників з виділенням майна держав-них, недержавних юридичних осіб та приватних власників. Разом з тим при страхуванні сільськогос-подарських культур, тварин, будівель, устаткування, сировини, тощо цих власників до них застосовуються тарифи, що диференційовані по об'єктах страхування.

У