РЕФЕРАТ

на тему

Розвиток окремих галузей страхування в Україні

Зміст

Вступ

Слово «страхування» увійшло в українську мову давно. Воно має відповідники в інших мовах: «insuranse» — у англійській, «versicherungs» — у німецькій. Західні філологи вважають, що термін має латинське походження. У основі його слова securus і sine cura, що означають «безтурботний». Отже, страхування відбиває ідею застереження, захисту та безпеки.

У фаховій літературі питанням з’ясування поняття страхування також приділено значну увагу. Проте до єдиного розуміння змісту категорії «страхування» дійти не вдалося. Оскільки ігнорувати відоме положення про необхідність відрізняти економічну сутність категорії від її змісту в жодному разі не можна. Адже сутність постійна, а зміст може змінюватися відповідно до конкретних умов розвитку суспільства. Важливість цього висновку полягає в тому, що він вказує на об'єктивну стабільність сутності страхування. Така позиція дає змогу сформувати поняття про страхування зусиллями багатьох поколінь.

Аналіз опублікованих визначень страхування показує, що кожне з них уточнює або доповнює попередні, залишаючи без змін їх основу.

Офіційне тлумачення цього терміна в Україні наведено в Законі України «Про страхування»: «Страхування — це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій)».

Розвиток системи страхових послуг

Система страхових послуг базується на сукупності об'єктів з виокремленням галузей, підгалузей і видів страхування. Вона є найбільш звичною для національних страхови-ків і дуже важливою з теоретичного погляду.

Закон України «Про страхування» визначає, що об'єктами страху-вання можуть виступати три групи майнових інтересів:

1) пов'язані з життям, здоров'ям, працездатністю та додатковою пенсією страхувальника або застрахованої особи (особисте страху-вання);

2) пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням май-ном (майнове страхування);

3) пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди фізичній особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юриди-чній особі (страхування відповідальності).

На відміну від об'єктів майнового страхування об'єкти особистого страхування не мають вартісної оцінки. Тому вважається, що в особи-стому страхуванні не відбувається компенсації матеріальної шкоди, а виплати страховика на користь страхувальника (застрахованого) або його родини мають тут характер фінансової допомоги.

Особисте страхування проводиться на випадок смерті страху-вальника (застрахованого), тимчасової або постійної втрати ним працездатності (втрати здоров'я), дожиття страхувальника (застра-хованого) до кінця строку дії договору страхування або до визна-ченої в договорі події. Особливістю цієї галузі є поєднання в її ра-мках усіх видів страхування, що пов'язані зі страховим захистом життя й здоров'я особи, а також додатковим пенсійним її забезпе-ченням. При цьому окремі види належать до довгострокового («накопичувального»), а окремі — до загального страхування. Саме ця особливість зумовлює потребу виокремлення підгалузей особис-того страхування.

Особисте страхування включає три підгалузі. Їх існування пов'я-зане з різною тривалістю договорів страхування й різними обсягами страхової відповідальності (переліком подій, на випадок яких прово-диться страхування). Підгалузями особистого страхування є страхуван-ня від нещасних випадків, медичне страхування, страхування життя. У рамках цих підгалузей виокремлюються види страхування.

Страхування від нещасних випадків об'єднує короткострокові (як правило, до одного року) види особистого страхування. Обсяг відпові-дальності за видами, які входять у цю підгалузь, передбачає виплату страхової суми або її частини в разі настання однієї з таких подій:

а) смерті застрахованого; б) постійної втрати ним здоров'я (встанов-лення інвалідності); в) тимчасової непрацездатності. Необхідна умова настання відповідальності страховика — щоб перелічені події були нас-лідком нещасного випадку, передбаченого в договорі страхування.

Страхувальником може бути як фізична, так і юридична особа (наприклад, підприємство, яке страхує своїх працівників), а застрахо-ваним — лише фізична особа. Якщо особа укладає договір страхуван-ня власного життя й здоров'я, то вона одночасно є страхувальником і застрахованим. При укладанні договору страхування життя й здоров'я іншої особи (наприклад, дитини) застрахованою буде саме ця особа, а страхувальником — особа, що уклала договір і сплачує внески. Стра-хування від нещасних випадків в Україні провадиться як у добровіль-ній, так і в обов'язковій формі.

Конкретними видами страхування в цій підгалузі є, наприклад, ін-дивідуальне страхування від нещасних випадків, колективне страху-вання працівників за рахунок коштів підприємств і організацій, стра-хування туристів, пасажирів, дітей, окремих категорій працівників, чия робота пов'язана з особливою небезпекою для життя й здоров'я, та інші такі види. Вони мають дуже багато спільних рис, і тому законо-давством України передбачається можливість здійснення страховиком усіх цих видів страхування за однією ліцензією, а саме: ліцензією на право здійснення страхування від нещасних випадків.

Друга підгалузь особистого страхування — медичне страхування. Воно виникло й почало розвиватися в нашій країні порівняно недавно, хоча Західні країни мають уже досить великий досвід у цій справі. За радянських часів потреби в медичному страхуванні начебто й не було, оскільки медична допомога надавалася на безоплатній основі. З пере-ходом до ринкових відносин ситуація змінилася. Висока вартість ква-ліфікованої медичної допомоги зумовила інтерес населення до медич-ного страхування, що сприяло його розвитку.

Особливістю цієї підгалузі є наявність тут як довгострокових, так і короткострокових видів страхування. До довгострокових видів на-лежить, наприклад, безперервне страхування здоров'я, договір про яке страхувальник може укласти на невизначений період. Проте «довгостроковість» цього виду не дає підстав віднести його до підга-лузі страхування життя, оскільки він не передбачає повернення страхувальникові внесених ним коштів по закінченні строку дії до-говору страхування (тобто при «дожитті», що є характерною озна-кою договорів страхування життя). Так