Особливістю цієї галузі є те, що в основу визначення страхової су-ми за договорами майнового страхування покладено дійсну вартість страхованих об'єктів. У разі страхування майна не на повну вартість збитки при настанні страхової події, як правило, також не відшкодо-вуються в повному обсязі.

Розмір відшкодування залежить від системи страхового забезпечен-ня, передбаченої конкретним договором страхування. У майновому стра-хуванні використовують три системи страхового забезпечення: пропор-ційну, систему першого ризику і граничну (граничного відшкодування).

Пропорційна система передбачає виплату відшкодування в тій са-мій пропорції щодо реального збитку, в якій страхова сума за догово-ром перебуває відносно дійсної вартості застрахованого майна.

Система першого ризику передбачає повне відшкодування збитків, завданих застрахованому майну, але в межах страхової суми за дого-вором. Тобто якщо при використанні пропорційної системи страховик бере до уваги загальний обсяг збитків і відшкодовує його в певній пропорції, то в разі використання системи першого ризику обсягом збитків, який перевищує страхову суму, страховик просто нехтує. Зазна-чений обсяг вважається «другим» ризиком (на відміну від «першого», який підлягає відшкодуванню й від якого походить назва цієї системи).

Обидві ці системи використовуються страховиком як засіб заохо-чення страхувальника укладати договори на повну вартість майна. Во-ни втрачають сенс, коли страхова сума за договором і дійсна вартість майна збігаються.

Система граничного відшкодування використовується в тих видах майнового страхування, де страховик має компенсувати збитки стра-хувальника, які обчислено як різницю між заздалегідь обумовленою границею (звідси назва системи) і фактичним рівнем доходів. Ця сис-тема поширюється на страхування врожаю, втрат від простоїв у вироб-ництві тощо.

Майнове страхування об'єднує найрізноманітніші види страхуван-ня, які поділяються на дві підгалузі: страхування майна громадян і страхування майна юридичних осіб. Виокремлення цих двох підгалузей пов'язане з істотними розбіжностями в практиці проведення стра-хування майна юридичних і фізичних осіб.

Так, розмір ризику при страхуванні майна фізичної особи, як пра-вило, значно менший, аніж розмір ризику юридичної особи.

Крім того, ризики фізичної особи достатньо прості й однорідні, тому досить часто страховик може видавати стандартний страховий поліс. А ризики юридичної особи складні й неоднорідні, тому часто постає потреба створювати індивідуальні програми страхового покриття.

Процес прийняття на страхування ризиків фізичної особи — зде-більшого річ відносно нескладна. Інколи страховики навіть обходяться без попереднього огляду майна, що страхується. Чого не можна сказати про прийняття на страхування ризиків юридичних осіб. Тут завжди пот-рібний попередній огляд, оскільки ці ризики істотно різняться між собою.

Складність ризиків юридичних осіб часто спонукає страховика скористатися послугами кваліфікованого страхового посередника (брокера) з його досвідом і знанням, а при страхуванні майна фізичних осіб страховик може сам пропонувати поліси клієнтам, а також вико-ристовувати послуги будь-якого посередника: банку, пошти, автостоя-нки тощо.

Об'єктами страхування в громадян звичайно виступають власні житлові й дачні будинки, господарські споруди, автомобілі, домашнє майно, домашні й сільськогосподарські тварини. Перелік об'єктів май-нового страхування юридичних осіб значно ширший. Він включає бу-дівлі й споруди, машини й технологічне устаткування, електронне об-ладнання, транспортні засоби всіх видів, вантажі, будівельно-мон-тажні та інженерні ризики, фінансово-кредитні ризики тощо. Відпові-дно до перелічених об'єктів у обох підгалузях виокремлюються конк-ретні види страхування.

Страхування майна, як правило, здійснюється лише в добровільній формі. Законодавством України передбачені лише два види обов'язко-вого страхування майна: страхування авіаційних суден і страхування врожаю сільськогосподарських культур та багаторічних насаджень у державних сільськогосподарських підприємствах.

Третя (відносно нова для вітчизняного страхування) галузь — це страхування відповідальності. Економічне призначення такого стра-хування полягає в захисті майнових інтересів страхувальника в разі, якщо він завдасть шкоди життю, здоров'ю й майну третьої особи, а та-кож майнових інтересів потерпілої третьої особи. Відповідно обсяг від-повідальності страховика включає виплату відшкодування страхувальникові або третій особі в разі настання передбаченої договором страхування страхової події. Страховою подією при страхуванні відпові-дальності вважається факт настання відповідальності страхуваль-ника, який може бути встановлений судовими органами або добро-вільно визнаний самим страхувальником.

На відміну від майнового та особистого страхування, особливістю страхування відповідальності є те, що крім страховика й страхувальника тут завжди присутня третя особа, на користь якої укладається договір. І найчастіше вона невідома (виняток становить страхування відпові-дальності за невиконання договірних зобов'язань).

Види страхування, які належать до цієї галузі, мають комплексний характер. Адже більшість полісів страхування відповідальності забез-печують одночасний страховий захист як життя й здоров'я третьої осо-би (об'єкти особистого страхування), так і її майна (об'єкти майнового страхування). У цьому полягає ще одна особливість страхування від-повідальності.

Особливістю страхування відповідальності є також порядок визна-чення в договорі страхової суми. На відміну від страхування майна, де страхова сума звичайно визначається страховою (дійсною) вартістю об'єкта страхування, при страхуванні відповідальності страхова сума не встановлюється. Договором визначається лише гранична сума від-шкодування — ліміт відповідальності, яку бере на себе страховик при скоєнні страхувальником шкоди третім особам (їхньому життю, здо-ров'ю, майну).

Законодавство більшості розвинутих країн передбачає обов'язкове страхування відповідальності власників деяких джерел підвищеної не-безпеки, найбільш загрозливих внаслідок значного поширення або ве-ликих масштабів імовірної шкоди. Практично в усіх країнах існує обов'язкове страхування відповідальності власників автотранспортних засобів. З 1 січня 1997 року страхування відповідальності власників транспортних засобів у обов'язковій формі провадиться також в Україні. У більшості країн світу здійснюється страхування відпові-дальності власників авіаційного транспорту, власників суден, користу-вачів ядерних установок, обов'язкове страхування професійної відпо-відальності певних категорій фахівців. Практично всі перелічені види страхових послуг починають активно розвиватися й у на-шій країні.

Шляхи вдосконалення існуючої в Україні системи страхування

Страхова галузь України, як і вся її економіка, зазнає нині безпрецедентних змін. У якомога більш стислі