Реферат на тему:

Ризики в страхуванні та їх менеджмент

ПЛАН

1. Визначення ризику та його місце в страхуванні.

2. Розмежування видів ризику та їх оцінка.

3. Ризикові обставини й страховий випадок.

1. Визначення ризику та його місце в страхуванні.

Передумовою виникнення страхових відносин є ри-зик, без наявності якого немає страхування, тому що відсутній страховий інтерес. Зміст ризику і міра його вірогідності визначають межі страхового захисту.

За своїм змістом ризик є подією з негативними, особливо невигідними економічними наслідками, які можливо, виникнуть в майбутньому в якийсь момент в невідомих масштабах.

Про ризик можна вести розмову лише тоді, коли існує відхилення між запланованими й реальними (фак-тичними) результатами. Таке відхилення може бути або позитивним, або негативним. Останнє має місце при несприятливому результаті. Позитивне відпилення ви-никає тоді, якщо фактичний результат виявився ваго-мішим, ніж очікувалось. Можливість негативного відхилення між запланованим і фактичним результатом, тобто небезпека небажаного наслідку, називається ризиком. Ймовірність позитивного відхилення при ви-хідних заданих параметрах на одну очікувану подію визначається як шанс. В цьому розумінні можна роз-різняти ризик збитку або шанс на прибуток, де збиток виражений в негативному, а прибуток — в позитивному відхиленні між плановим (очікуваним) і реальним (фак-тичним) результатом.

Саме багатогранність форм прояву ризику, частота й шкідливість наслідків від нього, неможливість абсолют-ного уникнення його ймовірності викликають необхідність організації страхування.

В страхуванні ризик характеризується декількома ос-новними поняттями. Насамперед, ризик - це конкретне явище чи сукупність явиш (полія чи декілька подій), при виникненні яких відбуваються виплати з раніше утворе-ного централізованого страхового фонду в натурально-речовій або грошовій формі. Ризик пов'язаний з конкретним застрахованим об'єктом, стосовно до якого вивчаються чинники ризику. Аналіз одержаної інфор-мації в комплексі з іншими заходами дозволяє суттєво знизити негативні наслідки здійснення (реалізації) ризику. Ризик зумовлює ймовірність загибелі чи пош-кодження (в майновому страхуванні) об'єкта, що прийнятий на страхування. Будь-яка ймовірність може бути виражена дробовою величиною. Якщо ймовірність дорівнює нулю, можна стверджувати про неможливість настання даної події. При ймовірності, що становить одиницю, існує 100% гарантії того, що дана подія відбудеться. Очевидно, що чим менша ймовірність ризику, тим легше і дешевше можна організувати страху-вання цього ризику. Висока ймовірність ризику передба-чає страховий захист з високою ціною, що утруднює його проведення.

В тій мірі, в якій оцінена ймовірність настання даної події, може бути об'єктивно визначений розмір ризику. Страхування і розмір ризику взаємопов'язані. Вирів-нювання ризику, його розподіл складають сукупність прийомів страхової організації, за допомогою яких на практиці організується проведення страхування, вибір технічних прийомів. Правильна оцінка розміру ризику має велике значення в практичній роботі страховиків, , тому що визначає величину необхідного страхового фонду, а значить, і можливості відшкодування збитків, застрахованих як в звичайні, так і в особливо несприят-ливі роки.

Аналіз ризиків дозволяє класифікувати їх на дві ве-ликі групи: страхові й нестрахові (не включені в договір страхування). Сукупність страхових ризиків складає обсяг страхової відповідальності по договору страхуван-ня, який виражається за допомогою страхової суми до-говору. Ціна ризику в грошовому виразі оцінюється тарифною ставкою, яка звичайно розраховується на 100 грошових одиниць страхової суми, або в процентах до її абсолютної величини. Докладніше розрахунок тарифної ставки буде розглядатись далі.

2. Розмежування видів ризику та їх оцінка

Страхова компанія повинна постійно стежити за зміною ризику в тих чи інших галузях (сферах), вести відповідний статистичний облік, аналізувати .й оброб-ляти зібрану інформацію. Виходячи з одержаних висновків про можливу динаміку ризику, страховик робить його оцінку. Вона полягає в аналізі всіх ризикових обставин, що характеризують показники ризику. Виділяють також відповідні групи ризику, що служать мірою й критерієм оцінки. Кожна група включає об'єкти страхування, яким властиві приблизно однакові ознаки (гомогенна група).

Результати оцінки приймаються за основу для прий-няття тих чи інших рішень при страхуванні, зокрема дозволяють віднести об'єкт до певної групи, визначити тарифну ставку, яка найбільш обґрунтовано відповідала б даному ризику. Середня величина ризикових обставин виражає середній ризиковий тип групи, що вико-ристовується як міра порівняння.

В міжнародній страховій практиці використовуються різні методи для оцінки ризику. Найбільш поширені з них: метод індивідуальних оцінок; метод середніх ве-личин; метод процентів.

Метод індивідуальних оцінок застосовується лише тоді, коли ризик не можна зіставити з середнім типом ризику. Страхувальник може дати лише довільну оцінку, що виникає з його професійної підготовки й досвіду та суб'єктивного погляду.

Метод середніх величин полягає в тому, що окремі ризикові групи розмежовуються на декілька підгруп, що створює аналітичну базу для визначення ризику по ри-зикових ознаках. До них належить балансова вартість об'єкта страхування, підсумкові виробничі потужності, ха-рактер технологічного циклу, тощо.

При використанні методу процентів береться до уваги, що він виражає собою сукупність скидок і надба-вок (накидок) до тієї аналітичної бази, що зумовлена можливими позитивними й негативними відхиленнями від середнього ризикового типу. Ці скидки або надбавки виражаються в процентах (інколи в промілях) від се-реднього ризикового типу.

В практичній діяльності страховика велике значення має прогнозування тарифної політики на основі вивчен-ня тенденцій в розвитку ризику. Загальний прогноз може бути зведений до наступних напрямків:—

ризикові обставини, що пов'язані з освоєнням нових видів сировини, заміни традиційних матеріалів новими (полімерними, композитними, тощо); —

ризикові обставини, зумовлені новими виробни-чими умовами в промисловості (введенням автоматизованих систем управління технологічними процесами, промислових роботів, роботизованих комплексів, тощо);—

ризикова ситуація, що пов'язана зі змінами в тех-нології промислового й цивільного будівництва, зо-крема, з освоєнням збірних модульних конструкцій, висотного блочного