РЕФЕРАТ

на тему:

Страхування кредитних та фінансових ризиків

ПЛАН

Вступ

1. Поняття фінансово-кредитних ризиків, їх види

2. Організаційні схеми страхування фінансово-кредитних ризиків

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Підприємницька діяльність завжди супроводжується різного роду ризиками. Під підприємницькими ризиками розуміють такі, що виникають при будь-яких видах підприємницької діяльності, пов'язаних з виробництвом продукції, товарів і послуг, їх реалізацією; товарно-грошовими і фінансовими операціями; комерцією, а також здійсненням науково-технічних проектів.

Підприємець може зазнавати втрат через ушкодження або знищення засобів виробництва, невиконання контрагентами умов договорів. Окрім цього, можливі значні фінансові втрати через зниження заздалегідь обумовленого рівня рентабельності, через необхідність компенсувати шкоду, заподіяну найманим робітникам внаслідок нещасного випадку на виробництві, а також споживачам продукції цього підприємства.

Комерційний ризик - це ризик, який виникає в процесі реалізації товарів і послуг, вироблених чи куплених підприємцем. Сюди відносять ризики, пов'язані з реалізацією товару (послуг) на ринку, його транспортуванням, з прийомом товару (послуг) покупцем, з платоспроможністю покупця та ризик форс-мажорних обставин.

За допомогою страхування створюються певні фінансові гарантії стабільності і прибутковості виробництва на випадок настання несприятливих ситуацій у будь-якій підприємницькій структурі, що входить до складу ринкового механізму.

1. Поняття фінансово-кредитних ризиків, їх види

Фінансово–кредитні ризики можна охарактеризувати як сукупність імовірних небажаних подій при здійснені фінансово – кредитних операцій, суть яких полягає в тому, що партнер підприємства чи банку не може виконати взятих на себе грошових забов’язань, а підприємство чи банк не може добитись їх виконання засобами, передбаченими договором.

Фінансові і кредитні ризики розмежовують за суб’єктом, у котрого вони виникають. Так фінансові ризики виникають у суб’єктів господарювання, переважно у підприємств виробничої сфери. Кредитні ризики виникають у комерційних банків при здійснені ними активних операцій ( у неповерненню позичальником отриманого кредиту і несплати відсотків за нього, тощо).

Фінансово–кредитні ризики мають тільки добровільну форму страхування.

До фінансових ризиків слід віднести наступні:

Ризики неплатежу при продажі товарів в кредит та лізингових операціях;

Неотримання прибутку при інвестиційних операціях;

Втрати або зменшення прибутку внаслідок не передбачуваних ( фор мажорних) обставин.

Слід відмітити, що законом України „Про страхування” ст. 7 передбачено кілька видів страхування фінансових ризиків, а також страхування судових витрат, так як страхування зменшує витрати підприємства на судові процеси за рахунок прибутку.

Класифікація кредитних ризиків в країнах ЄС передбачає ризики загальної неплатоспроможності і ризики непогашення окремих видів кредитів – експортного, споживчого, іпотечного та сільськогосподарського.

Базовим документом, що регулює правовідносини у сфері страхування, є Закон України «Про страхування» від 7 березня 1996 року № 85/96-ВР (у редакції від 4 жовтня 2001 року № 2745-III; далі – Закон про страхування).

У статті 6 Закону про страхування наведено перелік видів добровільного страхування, серед яких названо страхування фінансових ризиків. У зв'язку з цим страхова компанія на підставі ліцензії та правил страхування фінансових ризиків (які встановлюються страховиком і визначають загальні умови та порядок здійснення добровільного страхування) має право здійснювати такий вид страхування.

У загальному випадку договори добровільного майнового страхування фінансових ризиків передбачають надання страховиком (тобто страховою компанією) страхового захисту на випадок непередбачених збитків у результаті невиконання договірних зобов'язань контрагентами перед страхувальником (або, що буває рідше, невиконання зобов'язань страхувальника перед його контрагентами).

Об'єктом страхування виступають майнові інтереси страхувальника, пов'язані з комерційними ризиками, що виникають при веденні господарської діяльності.

За такими договорами страховим випадком є невиконання контрагентом страхувальника (як правило, покупцем) зобов'язань за відповідними договорами (поставки, купівлі-продажу тощо) або виникнення збитків у зв'язку з невиконанням цих договорів.

Страховим випадком є невиконання контрагентом страхувальника (як правило, покупцем) зобов'язань за договорами купівлі-продажу, поставки тощо 

Страхова сума за розглядуваними договорами страхування визначається за домовленістю страхувальника і страховика на підставі грошової оцінки зобов'язань контрагента перед страхувальником (або страхувальника перед його контрагентом) відповідно до умов договору, укладеного між страхувальником і його контрагентом.

При цьому залежно від умов договору страхувальник має право отримати страхове відшкодування у розмірі прямого збитку в межах страхової суми. Це обумовлено обмеженнями, встановленими статтею 9 Закону про страхування, згідно з якою страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку.

На підставі статті 203 Цивільного кодексу УРСР (далі – ЦК) під збитками розуміються витрати, здійснені кредитором, втрата або пошкодження його майна, а також не отримані кредитором доходи, які він отримав би, якби зобов'язання було виконано боржником.

Таким чином, збитками страхувальника при порушенні контрагентом страхувальника зобов'язань, прийнятих на себе за договором зі страхувальником стосовно поставки оплачених товарів є вартість непоставлених (непереданих) товарів, а при порушенні контрагентом страхувальника зобов'язань, узятих на себе за договором зі страхувальником стосовно здійснення платежів за договором у визначені договором терміни – сума платежу, що не надійшла у встановлені терміни.

Особливістю договорів страхування є можливість отримання страхувальником регресного права вимоги. Так, на підставі статті 27 Закону про страхування (див. також статтю 372 ЦК) до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яку страхувальник або інша особа, котра отримала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Під сумою фактичних витрат слід розуміти суму страхового відшкодування, виплачувану страхувальником страховику за договором страхування. В той же час за договорами страхування фінансових ризиків часто передбачається франшиза (тобто частина збитків, не відшкодовувана страховиком згідно з договором страхування), що розраховується у відсотковому відношенні до страхової суми. У випадку якщо встановлено безумовну франшизу (що, як правило, і має місце), то страховим відшкодуванням буде сума збитку (в