відповідальність страхової компанії на збитки. Договір не втрачає сили, якщо судно відхилилось з обумовленого району чи на-пряму з метою надання допомоги в рятуванні людей та матеріальних активів, або для забезпечення безпеки рей-су (небортові попередження, тощо). Якщо затримки в дорозі чи взагалі зміни ризику відбулись з інших причин (терміновий ремонт машини або устаткування, хвороба членів екіпажу чи пасажирів, тощо), для збереження дії договору необхідно про них повідомити страхову компанію.
За основу страхової оцінки судна береться сума, що запропонована страхувальником, але вона не може пе-ревищувати його фактичну вартість. У випадку, коли в договорі заявляється сума, нижча вартості судна, всі збитки і витрати, пов'язані з страховою подією та лікві-дацією її наслідків, відшкодовуються у пропорції, що виявилась при співставленні страхової суми з фактич-ною вартістю судна на дату початку дії договору страху-вання.
Для страхування водних транспортних засобів в ці-лому застосовуються ті ж принципи, що властиві стра-хуванню інших матеріальних активів, хоч є й певні особливості, пов'язані з встановленням причин настання страхової події. Для цього на судні постійно ведеться корабельний журнал, в якому відповідальні особи по-винні щоденно фіксувати всі обставини та факти, що стосуються умов плавання, стану судна, вантажу, тощо. Якщо відбулась аварія чи інша надзвичайна подія, що вплинула на виконання умов договору страхування, капітан після прибуття в порт повинен про це пові-домити спеціальні служби. Якщо можливі майнові пре-тензії до судновласника, то відповідною посадовою особою порту заявляється морський протест, де дається оцінка морської події, дій екіпажу по попередженню її та ліквідації негативних наслідків.
При водних переміщеннях вантажів та транспортних засобів ставки страхових платежів (їх ще начиняють преміями) диференційовані. Величина їх визначається з врахуванням:—
призначення судна (танкери, суховантажні, кон-тейнеровози, тощо);—
матеріалу корпуса;—
класу (вітрильники, парові, теплові, з ядерним реактором, тощо);—
строку експлуатації;—
району плавання (ріка, ріка—море, морські, оке-анські).
Страхування матеріальних активів при їх переміщен-ні безпосередньо пов'язане з страхуванням фрахту, тобто плати за транспортування вантажу. Страхувальником фрахту може бути й вантажовласник, й судновласник, або обидва в певній пропорції. В залежності від умов оплати фрахту виникають різні права і обов'язки сторін. У випадку домовленості в договорі, що фрахт опла-чується за будь-яких обставин, навіть при загибелі ван-тажу, в страхуванні фрахту зацікавлений його власник, бо він одержує відшкодування перевізної плати навіть при втраті вантажу. Коли ж фрахт виплачується після перевезення товарів, страхування фрахту відповідає інте-ресам обох сторін. Адже судновласник (перевізник) не одержить плати за фрахт, якщо вантаж не буде достав-лений (в результаті аварії судна), а власник його буде змушений оплатити суму фрахту за доставку вантажу навіть тоді, якщо він зазнав пошкодження. Інтерес суд-новласника (перевізника) у страхуванні фрахту прояв-ляється тоді, коли його транспорт направляється для завантаження в інший порт і під час цього переходу буде пошкоджений, що зробить неможливим перевезення вантажу у встановлені строки.
Перевезення вантажів морем чи річковими шляхами може призвести до заподіяння судном шкоди портовим спорудам, берегу, водному басейну, внаслідок розливу нафтопродуктів чи інших екологічно шкідливих речовин. Тому існує страхування судновласника від настання та-ких можливих подій.
3. Специфіка страхування повітряних об'єктів
Авіаційне страхування включає в себе як операції по відшкодуванню втрат, пов'язаних з використанням літальних апаратів, так і страхування відповідальності перед пасажирами за їх життя, здоров'я та багаж. В авіа-ційне страхування входить також страхування відповідальності перед третіми особами за нанесення можливої шкоди під час експлуатації повітряних об'єктів, страхуван-ня відповідальності власників аеропортів, страхування втрат доходів внаслідок неможливості експлуатувати літак чи вертоліт, причиною чого є метеорологічні умови, зруй-нування злітно-посадочної смуги, тощо.
Для страхування повітряних об'єктів застосовуються в цілому ті ж принципи, що й для страхування звичайних основних активів. Разом з тим сам характер їх експлуа-тації зумовлює деякі специфічні особливості. Йдеться про страхування літаків і вертольотів на випадок загибелі чи пошкодження внаслідок будь-якої причини під час польоту, руху по злітно-посадочній смузі, перебування на землі чи на воді. В суму відшкодування включаються також всі обґрунтовані витрати страхувальника по протидії настанню страхової події, рятуванню, охороні та транспортуванню пошкоджених повітряних об'єктів.
Зі страхової відповідальності при авіаційному страху-ванні виключаються випадки, що характерні для всіх видів транспортного страхування. Разом з тим є й специфічні для даного виду. До них відносяться: вико-ристання повітряних об'єктів для виконання робіт, які не передбачені договором страхування або за межами встановленої території (якщо це не зумовлене надзви-чайними обставинами); використання спеціальних площадок на льотному полі, що не передбачені для застрахованих об'єктів (крім екстраординарних подій);
управління повітряним апаратом особою, яка не має на це юридичних прав; перевантаження літака чи вертоль-ота пасажирами або вантажем.
По авіаційному страхуванню договори заключаються на будь-який строк, або на виконання демонстраційних перельотів, чартерних рейсів, тощо. У відповідності з моделлю повітряного засобу, її технічних характеристик, протяжності польоту, природно-метеорологічних умов встановлюються здебільшого індивідуальні ставки платежів (премії).