Реферат на тему:
Страхування підприємницької діяльності
ПЛАН
1. Підприємництво та ризик.
2. Страхування від ризиків у виробничому процесі.
3. Особливості страхування комерційних та фінансових операцій.
1. Підприємництво та ризик
Страхування тісно пов'язане з підприємницькою ді-яльністю, яка неможлива без ризику. При допомозі стра-хування створюються деякі фінансові гарантії стабільності й прибутковості виробництва. У випадку настання різного роду несприятливих ситуацій, в які рано чи пізно певною мірою потрапляє кожна підприємницька структура, стра-хування є не тільки спосіб захисту господарства від різного роду руйнівних стихійних чинників, а й засіб подолання несприятливих періодів в економічній ринковій кон'юнктурі.
Для підприємця виключного значення набуває стра-хування від політичних ризиків, комерційних, правових, технічних небезпек. Воно ж сприяє упорядкуванню фінансових і юридичних взаємозв'язків між різними суб'єктами ринку.
Враховуючи, що метою будь-якої підприємницької діяльності є одержання прибутку, особливо велике зна-чення набуває страхування від можливої Його втрати або неодержання передбачуваних доходів.
Прийнято вважати, що фактори, які викликають втрати (неодержання) прибутку, зумовлюються двома групами причин. До першої відносяться різні порушен-ня нормального виробничого процесу внаслідок сти-хійних чинників, аварій та інших непередбачуваних подій. До другої групи відносять зміну ринкової кон'юнктури, погіршення або ж порушення умов виконання контрактів постачальниками, чи відмову споживачів від замовленої продукції (послуг).
Прибуткова підприємницька діяльність передбачає постійне оновлення основних активів, впровадження нових технологій, заміну традиційних матеріалів нови-ми, тощо. Іншими словами, неможливо вистояти в кон-курентній боротьбі без пошуків невикористаних резервів підвищення ефективності виробництва, а, значить, без розумного ризику. Звичайно, при цьому дуже вірогідні й втрати. Страхування від них може стати важливою підтримкою підприємців в. освоєнні ними досягнень на-уково-технічного прогресу.
В умовах становлення ринкової економіки саме стра-хування все більше стає об'єктом комерційної діяльності. Страховик, беручи на себе відповідальність за певні матеріальні активи чи господарські операції, тим самим ризикує сам. Тому він не може братися за деякі види страхування, яким властива підвищена небезпека, по-в'язана з крупними ризиками. Однак, багато з них мо-жуть стати об'єктами взаємного страхування (не на комерційних засадах).
З розширенням ринкових форм господарювання буде посилюватись потреба страхового захисту підприєм-ницьких структур, які до того ж значної зростуть кіль-кісно. Разом з тим можливості їх страхування будуть також розвиватись, що зумовлено зміцненням фінансо-вого становища страховиків.
2. Страхування від ризиків у виробничому процесі
Ризиковий характер виробництва зумовлений як можливими збитками від зупинки конвеєра, авто-матичних ліній чи цілого підприємства або його підрозділу» так і непередбаченими наслідками від впровадження нової техніки й технології.
Страхування на випадок вимушеного простою техніки і устаткування виступає по своєму змісту як доповнення до страхування основних та оборотних активів, тому що виму-шена перерва у виробництві супроводжується їх загибеллю або пошкодженням. Виходячи з цього, і склад страху-вальників, і перелік страхових випадків при названих видах страхування може бути однаковим. Разом з тим це не означає їх автоматичного зв'язку. Клієнти можуть укладати договори по обох видах страхування або по одному з них. Економічно оправданим е одночасне заключення підприємцем договорів по страхуванню майна та страху-ванню від вимушених простоїв. Для страховиків укладан-ня двох названих договорів страхування дозволяє більш виважено і з меншими витратами розраховувати збиток при виникненні стихійного лиха або іншого страхового випадку.
У разі непередбаченої зупинки виробництва в стра-хову відповідальність можуть включатись втрати від простою, зумовленого перервами в електро- і газопоста-чанні, неподачі води, стисненого повітря, тощо, при-чинами яких є аварії, що відбулись не у страхувальника, а у відповідних його постачальників.
Особливістю страхування від простоїв у виробни-чому процесі є те, що розмір збитку при цьому в значній мірі залежить від тривалості вимушених зупинок виробництва. Тому для визначення обсягу страхового відшкодування дуже важливо встановити тривалість відповідальності страхової організації, тобто період часу, на протязі якого діють зобов'язання щодо відшкоду-вання збитків від простою. В світовій практиці найбільш розповсюдженим є встановлення такої відповідальності на період до одного року.
В договорах страхування збитків від простою зде-більшого передбачається і встановлення деякої межі, перевищення якої зумовлює виникнення відповідаль-ності страховика. В значені такої межі може бути ви-користана франшиза в грошовому виразі, що широко застосовується в практиці майнового страхування, або період простою, лише при перевищенні якого страху-вальник одержує право на відшкодування.
Той збиток, що підлягає страховому відшкодуванню від простою, включає такі елементи. В нього входять витрати, здійснені за час зупинки виробництва, неодер-жаного внаслідок цього прибутку, додаткових затрат на ліквідацію наслідків страхового випадку. Виходячи з того, що другий складовий елемент величини збитку, як правило, найбільш значний, можна вживати визначення "страхування втраченого прибутку" (доходу).
До складу витрат, здійснених в період зупинки ви-робництва, включаються ті затрати страхувальника, які він змушений нести незалежно від того, чи відбувається виробничий процес, чи він зупинений. Обчислюючи такі витрати, розмежовують ту їх час гину. яка прояв-ляється лише в умовах зупинки виробництва, від по-стійних затрат.
Обсяг прибутку, неодержаного за період зупинки виробничого процесу, можна обчислити шляхом мно-ження величини продукції, яка не була вироблена внас-лідок простою, на норму прибутку, розраховану на одиницю продукції. При таких розрахунках обсяг невиробленої в період простою основних активів продукції визначається у вигляді різниці між величиною товарною маси, яка могла б бути вироблена в разі нормального виробничого процесу, і масою продукції, випущеної в результаті налагодження виробництва її на інших об'єктах.
Для визначення суми додаткових затрат, направ-лених на скорочення збитків від простою техніки й устаткування, необхідно проаналізувати облікові та звітні документи. В них міститься необхідна інформація про введення додаткових