Обов'язкове особисте страхування пасажирів та водіїв від нещасних випадків проводиться на транспорті. Воно стосується пасажирів повітряного, залізничного, морського, внутрішнього водного, автомобільного та електротранспорту під час поїздки (польоту) або перебування на вокзалі, в порту, на станції, пристані, а також водіїв, машиністів, провідників поїздів, членів команди літаків і суден, працівників бригад медичної допомоги -на час керування транспортним засобом. Страхування не поширюється на пасажирів повітряного і внутрішнього водного транспорту на прогулянкових та екскурсійних лініях, внутрішнього водного транспорту, внутрішньо-міського сполучення і переправ, автомобільного та електротранспорту на міських маршрутах. Пасажири вважаються застрахованими з моменту оголошення посадки в повітряне, морське або річкове судно, в поїзд, автобус або інший транспортний засіб до моменту завершення поїздки.

Страхувальниками у цих зобов'язаннях є юридичні особи або громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, які володіють транспортними засобами чи експлуатують їх та уклали із страховиком договори страхування, а пасажири і водії є застрахованими особами. Проте страхування пасажирів здійснюється за їхній рахунок, бо у вартість квитка входить страховий збір. Страховими випадками у цьому виді страхування є: а) загибель або смерть застрахованого; б) травма застрахованого при встановленні йому інвалідності; в) тимчасова втрата працездатності внаслідок нещасного випадку на транспорті.

Законом України «Про страхування» та підзаконними нормативними актами передбачаються випадки обов'язкового особистого страхування певних категорій осіб (насамперед, працівників державних установ), умови праці яких пов'язані з підвищеним ризиком для їх життя і здоров'я. Це стосується військовослужбовців і військовозобов'язаних, які призвані на збори; медичних і фармацевтичних працівників; службових осіб державних податкових адміністрацій; суддів; працівників прокуратури тощо.

Більш як половину перелічених видів страхування становлять державні види, по суті своїй вони тяжіють до страхування відповідальності роботодавця, проте здійснюються як види особистого страхування Базилевич В.Д. Страхова справа. – К. -1998.

2.2. Добровільне страхування

Решта видів майнового та особистого страхування здійснюється на добровільній основі. Добровільне страхування є найоптимальнішою із форм вираження страхових інтересів. У цьому випадку у страхувальника є можливість вибору страховика, а їх відносини регулюються укладанням угоди страхування.

Таким чином усі види страхування що не ввійшли до переліку, наведеного в ст. 6 Закону, провадяться в добровільній формі, наприклад, страхування залізничного, водного, наземного транспорту, страхування вантажів і багажів, страхування від вогневих та стихійних ризиків, гарантій (поручительств), страхування життя та здоров'я на випадок хвороби та інше.

Добровільне страхування спирається на волевиявлення сторін. Ним, як правило, охоплюються ті юридичні та фізичні особи, котрі не підпадають під обов'язкове страхування і бажають застрахуватися Осадець С. С. Страхування- К.- 1998.

Взаємовідносини між страховиком і страхувальником будуються як на застосуванні законодавчих норм, так і на добровільних засадах і оформлюються договором страхування. В законодавчому порядку встановлюються об'єкти страхування, що підлягають добровільній формі та його найбільш загальні умови. Конкретні особливості щодо змісту та специфіки укладання й виконання страхових договорів, правила страхування розробляються самостійно страховою організацією для кожного виду страхування. А далі ці правила затверджуються Комітетом у справах нагляду за страховою діяльністю під час видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування. Правила страхування визначають загальні умови і порядок здійснення конкретним страховиком того чи іншого виду добровільного страхування. Правила проведення одного й того самого виду страхування різними страховиками можуть бути істотно різними. Тому страхувальник може обрати найбільш прийнятний для себе варіант страхування, і відповідно,- страховика. Страховик, у свою чергу не залишається пасивною стороною - він має право вибору: прийняти ризик даного страхувальника чи відхилити його. Якщо обидві сторони досягнуть попередньої згоди, вони укладають договір, у якому конкретизуються загальні умови страхування, викладені у правилах.

Добровільне страхування передбачає, що всі істотні моменти договору страхування визначаються виключно за згодою сторін. На відміну від обов'язкового, добровільне страхування завжди діє в межах певного періоду, обумовленого договором. Саме в договорі чітко фіксується початок прав і обов'язків сторін та дата припинення їх. Це має виняткове значення, бо страхове відшкодування (страхова сума) виплачується лише тоді, коли страховий випадок відбувся в період страхування.рава і обов'язки сторін у добровільному страхуванні виникають лише в разі обов'язкових виплат разового або періодичного страхових внесків, одразу ж після виплати першого з них, якщо черговий внесок за довгостроковим добровільним страхуванням не виплачується, то дія договору припиняється Заруба О.Д. Срахова справа. – К.-1998.

Розмір страхової суми за договором довгострокового страхування визначається за домовленістю партнерів.

Основними видами добровільного страхування є наступні:

1. Страхування життя. Компанії, що отримали ліцензії на страхування життя, не можуть займатися іншими видами страхування.

2. Страхування від нещасних випадків - «ризикове страхування».

3. Медичне страхування. Передбачає оплату медичних витрат у разі виникнення визначеної договором страхування хвороби.

4. Страхування здоров'я на випадок хвороби.

5. Страхування наземного транспорту (крім залізничного).

6. Страхування залізничного транспорту.

7. Страхування повітряного транспорту.

8. Страхування водного транспорту.

9. Страхування вантажів і багажу.

10. Страхування на випадок пожеж і стихійних явищ.

11. Страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту.

12. Страхування відповідальності власників повітряного транспорту.

13. Страхування відповідальності власників водного транспорту.

14. Страхування відповідальності перед третіми особами.

15. Страхування кредитів.

16. Страхування інвестицій.

17. Страхування фінансових ризиків.

18. Страхування судових витрат.

19. Страхування виданих і прийнятих гарантій (поручительств).

20. Страхування майна.

Існують такі види договорів добровільного майнового страхування: майна, тварин і сільськогосподарських культур, що належать кооперативним та суб”єктом підприємницької діяльності; морського: домашнього майна, що належить громадянам: транспортних засобів: будівель і домашніх тварин, що