По відношенню до добровільного, обов'язкове страхування повинно мати субсидіарне значення.

Ефективність державного регулювання у сфері страхування багато в чому залежить від створення оптимальної системи страхового захисту на базі раціонального використання можливостей і переваг як обов'язкового, так і добровільного страхування.

Раціональне поєднання обов'язкового та добровільного страхування робить можливим сформувати таку систему страхування, яка забезпечує універсальний обсяг страхового захисту суспільного виробництва і громадян країни.Визначені проблеми страхового ринку дозволяють визначити ті основні напрями його розвитку, які повинні бути здійснені, щоб підняти страхову справу в Україні на належний рівень. Основні з цих напрямів такі:

1. Законодавче забезпечення дальшого розвитку страхової діяльності.

1.1. Внесення змін і доповнень до Закону «Про страхування» (постанова ВР №86/96-ВР від 07.03.96). Це перш за все чітке регламнтування організаційно-економічних питань розвитку страхування і посилення ролі Укрстрахнагляду в цьому процесі через відповідні повноваження, надані законом. Проводити класифікацію видів страхування згідно загально прийнятої міжнароднох методології, тобто визначити розподіл його на дві галузі: страхування і страхування інше, ніж страхування життя (особисте страхування, медичне страхування майнове страхування, страхування відповідальності). Необхідне також збільшення максимальної межі статутного капіталу до рівня 0,5-1,0 млн. ЕКЮ з постійним досягненням цього розміру протягом кількох років, а також більшого корегування економічних статей закону (Ст.30 “Страхові резерви”, Ст. 31 “Прибуток страховика”) та визначення фінансових результатів роботи страховиків і посилення методологічної роботи Комітетом у справах нагляду за страховою діяльністю.

1.2. Розробка нових законів:

* «Про державне регулювання страхової діяльності, який передбачав би весь комплекс заходів, пов’язаних з організацією страхування, формами і методами підтримки страхового підприємництва;

* «Про страхові підприємства як специфічну форму підприємницької діяльності»;

* розробка законодавчої бази і методології проведення медичного страхування.

2. Податкова політика

2.1. Оподаткування страхових компаній заставками, передбаченими для підприємств з урахуванням специфік роботи страхових компаній;

2.2. Оподаткування прибутку за диференційованими ставками (надання пільг в оподаткуванні страховиків, які забезпечують страховий захист ризиків при реструктуризації економіки).

3. Інституціоналізація страхового ринку

3.1. Сприяння розвитку страхового посередництва

3.2. Сприяння удосконаленню інфраструктури страхового ринку.

4. Удосконалення методології страхової справи:

4.1. Переглянути і уточнити класифікацію страхування

4.2. Розробити методику рейтингової оцінки страхових компаній

4.3. Створити єдину систему обліку і звітності сфери страхової діяльності з метою формування банку достовірної інформації та її доступності.

5. Кадрове забезпечення:

5.1. Створити міжстраховий фонд фінансування навчання спеціалістів для страхових компаній

5.2. Об’єднанням страховиків обговорити проблему про доцільність створення власних навчальних закладів по підготовці і перепідготовці кадрів для страхової справи

6. Інвестування:

6.1. Стимулювання направлення коштів (інвестицій) в пріоритетні галузі економіки з урахуванням забезпечення виконання страховиками страхових зобов’язань

6.2. Залучення коштів різних суб’єктів господарювання для створення пайових фондів страхових гарантій з метою повного використання можливостей внутрішнього ринку.

Вважаємо, що це тільки першочергові заходи по удосконаленню і підвищенню ефективності функціонування національного страхового ринку України.

Вирішення вказаних проблем дозволить підвищити роль страхових організацій в економічному житті України та розширити ділові звязки з товаровиробниками.

5. ЛІТЕРАТУРА

1. Цивільний Кодекс України

2. Закон України “Про страхування” від 07/03/96р.;

3. Положення про порядок здійснення операцій з перестрахування, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 24/10/96р. № 1290;

4. Положення про порядок здійснення діяльності страховими посередниками, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 18/12/96 р. № 1523;

5. Положення про порядок здійснення страхової діяльності відособленими підрозділами страхівників, затверджене наказом Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю від 12/03/94 р. №13;

6. Положення про єдиний державний реєстр страхівників (перестрахівників) України, затверджене Комітетом у справах нагляду за страховою діяльністю від 09/12/96 № 129;

7. Інструкція про порядок видачі суб”єктам підприємницької діяльності ліцензій на здійснення страхової діяльності на території України. Умови і правила її здійснення та контроль за їх дотриманням затверджені наказом Ліцензійної палати при Міністрерстві економіки України і Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю від 15/07/96 р.№ ЛП-18/78.

8. Базилевич В. Д. / Страхова справа / К. -1998

9. Заруба О.Д. / Страхова справа / К. – 1998

10. Осадець С.С. / Страхування / К. – 1998

11. Цивільне право .Підручник у 2х томах /К. - 1996