страховик не виплачує. Визначення страхового випадку - прерогатива страховика. Ця відмова оскаржується у суді.
2. Наявність страхового інтересу.
Страхування можливе за наявності страхового інтересу.
3. Гранична сумлінність сторін.
Будь-які цивільно-правові відносини повинні мати сумлінність сторін. Страховик, страхувальник, інші суб'єкти страхування, страхові посередники повинні бути максимально сумлінними протягом часу від подання заяви про страхування до остаточного завершення правовідносин.
Страхувальник:
Повинен сповіщати тільки правду про об'єкт, ризики, які діють на об'єкт,
стан об'єкту та зміни в об'єкті та ризиках.
Ретельно використовувати умови договору страхування.
Дбайливо ставитися до об'єкту страхування незважаючи на наявність
страхування.
Страховик повинен:
Формувати зміст заяви належним чином, щоб страхувальник не міг
відповісти у заяві двояко.
Повністю ознайомити клієнта з правилами і умовами страхування, під
розпис.
Своєчасно повідомляти страхувальника про зміни стану страховика, які
можуть вплинути на виконання страховиком його зобов'язань перед його
страхувальником.
4. Відшкодування.
Підтверджує компенсаційний характер страхування.
5. Субротація.
Цей принцип дає страховику:
Право позову, виникає тільки після сплати відшкодування і обсяг позову -
це сума відшкодування, а не сума завданої шкоди.
Право шукати винуватця.
Право доводити провину в суді.
Подвійне страхування - подвійне страхування заборонено (це страхування
одного майнового об'єкта одночасно у декількох страховиків від одного
ризику, при чому сума страховки перевищує страхову вартість майна.
Франшизи.
Абандон - це умова переходу майнових прав на застраховане майно на
страховика. Застосовується у страхуванні:
вантажів
транспортних засобів
Транспорт або вантаж повинен загинути або вважатися повністю
втраченим.
Страховик сплачує повну суму відшкодовування за втрату або загибель
майна.
Страхувальник передає право власності на це майно страховику і
страховик вносить це майно до свого балансу.
Не має принципу строку давності.