Розділ 4. Страхова організація (компанія) 83

ризиків. На виконання Програми було прийнято відповідну По-станову Уряду щодо діяльності аварійних комісарів і розгорнуто їх підготовку в Україні. Також значно зросла участь України в міжнародних організаціях, посилилися контакти з міжнародним страховим ринком. На жаль, не вдалося реалізувати намічений у Програмі захід щодо розвитку системи взаємного страхування та співстрахування. Причиною стало те, що, з одного боку, ці види діяльності недостатньо висвітлювалися (міжнародний досвід, переваги і т. ін.), а з іншого — наш вітчизняний споживач ще не був готовий до цих форм страхового бізнесу.

Не вдалося виконати також один із найістотніших пунктів Про-грами: на страховому ринку не знайшло належного йому місця соці-альне страхування — у пенсійному, медичному, страхуванні від не-щасних випадків і т. ін. Закони, які приймалися щодо соціального страхування, не передбачали жодної участі страхових компаній у виконанні відповідних програм. Водночас ігнорування в соціально-му страхуванні страхового ринку призвело до того, що законодавст-во із соціального страхування стало дуже важко впровадити. Його основний тягар лягав на бюджет та доходи підприємств.

Було ухвалено необхідні законодавчі акти на виконання по-ложення Програми щодо аудиту засновників страхових організа-цій. Почалася державна реорганізація страхових посередників, у тому числі й іноземних, розпочалася робота з уніфікації страхо-вих продуктів.

Завдяки посиленню Ліги страхових організацій України в 1998 році вдалося налагодити системуpublic relations. Почали виходити нові періодичні видання з питань страхування. Стали регулярно проводитися навчання, у тому числі й за участю інозе-мних фахівців.

У 1999 році було створено Асоціацію актуаріїв. Відповідні підрозділи ЛСОУ почали регулярно виконувати аналітично-методичні функції.

У цілому перша Програма дала змогу комплексно підійти до подальшого розвитку страхового ринку в усіх головних аспектах і напрямках, хоча окремі її позиції так і не було втілено в життя. Отже, упровадження цієї Програми сприяло розвитку страхового ринку як системи, усі ланки якої становлять єдине ціле.

Утім, життя настійливо вимагало подальшого вдосконалення загальної стратегії страхування. Тому на початку 2000 року ЛСОУ приступила до створення нової комплексної програми. Пі-сля тривалих найширших дискусій у колах владних структур, се-ред страховиків та науковців документ було подано до Кабінету Міністрів і після доопрацювання 2 лютого 2001 року затвердже-но ним як Програму розвитку страхового ринку України на 2001—2004 роки (далі — Програма).

Нова Програма, як і попередня, передбачає, що буде прийнято цілу низку законодавчих і нормативних актів, насамперед новий Цивільний кодекс. Важливо також ухвалити ще й такі закони: «Про договір страхування» та «Про порядок здійснення обов'яз-кового страхування». Намічено посилити законодавче поле зі страхування від стихійного лиха, техногенних аварій та катаст-роф, а також зі страхування експортно-імпортних операцій.

Щоб підвищити фінансову надійність страховиків, потрібно створити законодавче підґрунтя, по-перше, для розміщення тим-часово вільних коштів, а по-друге, для підвищення статутного фонду до 1 млн євро в 2004 році. Для страховиків, що займають-ся страхуванням життя, — 1,5 млн євро. Звичайно, слід очікува-ти, що Постанова про розміщення тимчасово вільних коштів до-поможе страховикам ефективніше розпоряджатися страховими резервами, маючи гарантії держави. Великі надії покладаються також і на посилення державного нагляду за страховою діяльніс-тю. Адже оперативний контроль фінансових показників дасть змогу державним службам відстежувати кожну операції, викону-вану страховою компанією, і завдяки цьому постійно впливати на діяльність страховиків, а при потребі зупиняти операції, не прийнят-ні з погляду державного органу управління. Багато уваги приді-лено роз'яснювальній роботі, що має на меті впроваджувати страхування серед населення та юридичних осіб. Визначено та-кож завдання у сфері підготовки кадрів і розвитку науково-дослідної бази.

Загалом зазначені заходи створили передумови для сталого розвитку страхової справи в Україні. Цей висновок підтверджує табл. 1.

Як свідчить статистика, страхування — чи не єдина галузь економіки України, яка протягом останніх років має стабільний значний щорічний приріст обсягів наданих послуг.

За 2001 рік страховики України зібрали 3031 млн грн страхо-вих премій з добровільних і обов'язкових видів страхування, що у 1,4 раза перевищує показники 2000 року. З урахуванням офі-ційного рівня інфляції обсяги ринку страхових послуг зросли цілком реально. Проте питома вага страхових платежів у всьому ВВП ще невелика (1,3 %), що значно менше не лише, ніж у роз-винених країнах Європи, а й у Росії, Польщі, Угорщині.

Із загальної суми страхових премій, отриманих українськи-ми страховиками протягом 2001 року, на добровільні види страхування припадало 88,4 %, а питома вага, %, страхових надходжень за окремими галузями страхування розподілилася так: майнове страхування — 73,3; страхування відповідальності — 8,0; особисте страхування — 7,1, зокрема 0,5 зі страхування життя.

Таблиця 1

ДИНАМІКА РОЗВИТКУ

СТРАХОВОГО РИНКУ УКРАЇНИ ПРОТЯГОМ 1995—2000 років

Показники | 1995 | 1996 | 1997 | 1998 | 1999 | 2000 | 96/95 | 97/96 | 98/97 | 99/98 | 2000/99

Страхові премії

млн грн | 244 | 318 | 408 | 789 | 1164 | 2138 | 1,30 | 1,28 | 1,93 | 1,48 | 1,84

У тому числі з майнового страхування | * | 117 | 221 | 562 | 717 | 1481 | * | 1,89 | 2,54 | 1,28 | 2,07

з особистого страхування | * | 93 | 68 | 73 | 96 | 165 | * | 0,73 | 1,07 | 1,32 | 1,72

зі страхування відповідальності | * | 29 | 30 | 70 | 180 | 203 | * | 1,03 | 2,33 | 2,57 | 1,13

з недержавного обов’язкового страхування |