з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, у стані необхідної оборони (без перевищення ЇЇ меж) або захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації. Ква-ліфікація дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного за-конодавства України;
2) вчинення страхувальником — громадянином або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку;
3) подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування;
4) отримання страхувальником повного відшкодування збит-ків за майновим страхуванням від особи, винної у заподіянні;
5) несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та роз-міру збитків;
6) інші випадки, передбачені законодавством України.
Умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у виплаті страхових сум, якщо це не супе-речить законодавству України. Рішення про відмову у виплаті страхових сум приймається страховиком у термін, не більший від передбаченого правилами страхування, та повідомляється стра-хувальникові в письмовій формі з обґрунтуванням причин відмо-ви. Відмову страховика щодо виплати страхових сум може бути оскаржено страхувальником у судовому порядку.
Договір страхування вважається недійсним з часу його укла-дання у випадках, передбачених цивільним законодавством України. Крім того, відповідно до цього Закону договір страху-вання визнається недійсним також у разі:
1)коли його укладено після страхового випадку;
2) коли об'єктом договору страхування є майно, яке підлягає конфіскації на підставі судового вироку або рішення, що набуло законної сили. Договір страхування визнається недійсним у су-довому порядку.