Обов'язкове і добровільне страхування
Найважливіша класифікаційна ознака у страхуванні — форма проведення. За цією ознакою страхування поділяється на добро-вільне й обов'язкове. Класифікацію страхування за формами проведення унаочнює рис. 1.
Здебільшого взаємовідносини між страхувальником і страхо-виком будуються на добровільних засадах і оформлюються дого-вором страхування. Згідно із Законом України «Про страхуван-ня» договори страхування укладаються відповідно до правил страхування. Правила страхування при добровільній формі стра-ховик розробляє самостійно для кожного виду страхування, а да-лі їх затверджує державний наглядовий орган у сфері страхуван-ня, видаючи ліцензію на право здійснення відповідного виду страхування.
Правила страхування визначають загальні умови і порядок здійснення конкретним страховиком того чи іншого виду добро-вільного страхування. Правила проведення одного й того самого виду страхування різними страховиками можуть бути істотно рі-зними. Тому страхувальник має змогу обрати найбільш прийнят-ний для себе варіант страхування і, відповідно, — страховика. Страховик, у свою чергу, не залишається пасивною стороною, він також має право обирати: прийняти на страхування запропонова-ний страхувальником ризик чи відхилити його. Якщо обидві сторони досягнуть попередньої згоди, вони укладають договір, у якому конкретизуються загальні умови страхування, викладені у правилах.
Добровільне страхування передбачає, що всі істотні моменти договору страхування визначаються виключно за згодою сторін.
В обов'язковому страхуванні — інша справа. Тут страхові відносини виникають згідно із законом, а страхування здійснює-ться на підставі відповідних законодавчих актів, якими передба-чено перелік об'єктів, що підлягають страхуванню; перелік стра-хових подій, винятки з них; максимальні страхові тарифи; страхові суми; рівень страхового забезпечення та інші суттєві моменти. Згідно із Законом України «Про страхування» форми типового договору і порядок проведення обов'язкового страху-вання визначаються Кабінетом Міністрів України. Отже, при укладанні договору обов'язкового страхування ні у страховика, ні у страхувальника практично не лишається «свободи маневру»,
адже всі суттєві моменти будь-якого виду обов'язкового страху-вання, навіть сама форма договору, заздалегідь визначені законо-давчими актами.
Принцип обов'язковості однаково поширюється і на страху-вальника, і на страховика. Перший має обов'язково застрахувати передбачений законодавством об'єкт, а другий не в праві відмо-вити йому в цьому.
За часів державної монополії, коли потреби страхувальників задовольняв єдиний страховик — Держстрах, проведення обов'язкового страхування не супроводжувалося укладанням до-говорів. Нині оформлення договорів страхування є обов'язковим у будь-якому випадку.
Право на здійснення обов'язкових видів страхування може отримати будь-який страховик, якщо він має відповідну ліцензію.
У Законі України «Про страхування» наведено перелік 33 ви-дів обов'язкового страхування, які здійснюються (або мають здійснюватися) в нашій країні, і встановлено, що нові види обов'язкового страхування можуть бути введені лише шляхом внесення змін у цей Закон. До складу обов'язкового страхування українським законодавством віднесено:
1) медичне страхування;
2) особисте страхування медичних і фармацевтичних праців-ників (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фі-нансуються з Державного бюджету України) на випадок Інфіку-вання вірусом імунодефіциту людини при виконанні ними службових обов'язків;
3) особисте страхування працівників відомчої (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Держа-вного бюджету України) та сільської пожежної охорони і членів добровільних пожежних дружин (команд);
4) страхування спортсменів вищих категорій;
5) страхування життя і здоров'я спеціалістів ветеринарної ме-дицини;
6) особисте страхування від нещасних випадків на транспорті;
7) авіаційне страхування цивільної авіації;
8) страхування відповідальності морського перевізника та ви-конавця робіт, пов'язаних із обслуговуванням морського транс-порту, щодо відшкодування збитків, завданих пасажирам, бага-жу, пошті, вантажу, іншим користувачам морського транспорту та третім особам;
9) страхування цивільної відповідальності власників транс-портних засобів;
10) страхування засобів водного транспорту;
11) страхування врожаю сільськогосподарських культур і бага-торічних насаджень державними сільськогосподарськими підприємствами, врожаю зернових культур і цукрових буряків сіль-ськогосподарськими підприємствами всіх форм власності;
12) страхування цивільної відповідальності оператора ядерної установки за шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту (порядок та умови цього страхування визначаються спеціальним законом України);
13) страхування працівників (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бю-джету України), які беруть участь у наданні психіатричної до-помоги, в тому числі здійснюють догляд за особами, які стра-ждають на психічні розлади;
14) страхування цивільної відповідальності суб'єктів господа-рювання за шкоду, яку може бути заподіяно пожежами та аварія-ми на об'єктах підвищеної небезпеки, включаючи пожежовибухо-небезпечні об'єкти та об'єкти, господарська діяльність на яких може призвести до аварій екологічного та санітарно-епідеміоло-гічного характеру;
15) страхування цивільної відповідальності інвестора, в тому чи-слі за шкоду, заподіяну довкіллю, здоров'ю людей, за угодою про розподіл продукції, якщо інше не передбачено такою угодою;
16) страхування майнових ризиків за угодою про розподіл продукції у випадках, передбачених Законом України «Про угоди про розподіл продукції»;
17)страхування фінансової відповідальності, життя і здо-ров'я тимчасового адміністратора та ліквідатора фінансової установи;
18) страхування майнових ризиків при промисловій розробці родовищ нафти і газу у випадках, передбачених Законом України «Про нафту і газ»;
19) страхування медичних та інших працівників державних і комунальних закладів охорони здоров'я та державних наукових установ (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) на випадок захво-рювання на інфекційні хвороби, пов'язаного з виконанням ними професійних обов'язків в умовах підвищеного ризику зараження збудниками інфекційних хвороб;
20) страхування відповідальності експортера та особи, яка відповідає за утилізацію (видалення) небезпечних відходів, щодо відшкодування шкоди, яку може бути заподіяно здоров'ю люди-ни, власності та навколишньому природному середовищу під час транскордонного перевезення та утилізації (видалення) небезпеч-них відходів;
21) страхування персоналу ядерних установок, джерел іонізу-ючого випромінювання, а також державних інспекторів з нагляду за ядерною та радіаційною безпекою безпосередньо на ядерних установках від ризику негативного впливу