який передбачив формування страхових резервів зі страхування життя на загальних засадах, не враховуючи його особливостей, а через це не забезпечив страховикам можливості формувати резерви в обсязі, достатньому для здійснення майбут-ніх виплат. Окрім того, цей документ не висував вимог до пере-ліку страхових випадків, які можуть бути передбачені договора-ми страхування життя, до обсягу зобов'язань страховика тощо. Така ситуація призвела до виникнення значних проблем у сфері страхування життя, де почали впроваджуватися види страхуван-ня, які з ним нічого спільного не мали. Зрештою цьому важливо-му напрямку страхового захисту було завдано значної шкоди, страхувальники зневірилися в його дієвості та реальності. Дове-лося вживати заходів щодо виправлення ситуації, яка склалася. Так, у жовтні 1995 року Укрстрахнагляд затвердив Тимчасову методику формування резервів зі страхування життя. Цей доку-мент визначив загальні вимоги до умов договорів страхування життя та термінів їх дії, установив перелік страхових випадків, які можуть бути передбачені такими договорами. Тимчасова ме-тодика визначила порядок розрахунку нетто-тарифів зі страху-вання життя, урахувавши його особливості як виду діяльності.
Подальшому розвитку страхування життя сприяло й ухвалення в березні 1996 року Закону України «Про страхування», який усунув недоліки Декрету «Про страхування», Виявом розуміння законодав-цями особливостей страхування життя і його значення стала вимога Закону України «Про страхування», відповідно до якої з 1 січня 1997 року страховим компаніям, які проводять страхування життя, забо-ронено здійснювати інші види страхування.
У червні 1997 року Укрстрахнагляд затвердив Методику фор-мування резервів зі страхування життя, яка є нині тим докумен-том, що визначає механізм виконання актуарних розрахунків і формування резервів із страхування життя. Згідно з Методикою страховими подіями, у разі настання яких здійснюється ви-плата із страхування життя, можуть бути смерть застрахо-ваної особи, дожиття ЇЇ до закінчення строку дії договору, страхування, досягнення застрахованою особою пенсійного ві-ку або віку, обумовленого в договорі страхування, смерть най-ближчого родича застрахованого.
У жовтні 2001 року було введено в дію нову редакцію Закону України «Про страхування», в якій багато уваги приділено тако-му важливому напрямку діяльності страховиків, як страхування життя. Зокрема, визначено, що страхування життя передбачає обов'язок страховика здійснити страхову виплату відповідно до договору страхування у разі смерті застрахованого, а також, якщо це передбачено договором страхування, у разі його дожиття до закінчення строку дії договору і/або досягнення ним визначеного в договорі віку. Умови страхування життя можуть передбачати і обов'язок страховика здійснити страхову виплату у разі нещас-ного випадку із застрахованою особою і/або її хворобою. Якщо при настанні страхового випадку передбачаються регулярні дові-чні страхові виплати (страхування довічної пенсії), у договорі страхування неодмінно має передбачатися ризик смерті застра-хованої особи протягом періоду між початком дії договору стра-хування і першою страховою виплатою з-поміж довічних страхо-вих виплат. В інших випадках неодмінно має передбачатися ризик смерті застрахованої особи протягом усього строку дії до-говору страхування життя. Підвищені також вимоги до розміру мінімального статутного фонду страховиків, які займаються страхуванням життя. Він повинен становити 1,5 млн євро за ва-лютним обмінним курсом валюти України.
За станом на 1 січня 2002 року в Україні зареєстровано й лі-цензовано на здійснення страхування життя лише 18 страхових компаній, серед яких «Аска-Лайф» (Донецьк), «Оранта-Життя» (Київ), «Терен-Життя» (Тернопіль). Майже всі компанії зі стра-хування життя є компаніями-резидентами на страховому ринку України.
При формуванні страхового ринку України в цілому практика страхування життя базувалася на вже відомих і популярних у на-селення видах страхування. Дуже популярним як у колишньому СРСР загалом, так і в Україні зокрема, було змішане страхуван-ня життя, що, як і інші види страхування, давало впевненість в одержанні страхової суми як у разі закінчення дії договору, так і в разі настання інших обумовлених у договорі подій. Страхування дітей можна назвати різновидом змішаного ти-пу страхування життя. Страхувальниками з цього виду страху-вання є батьки та родичі дитини, які укладають договори страху-вання і сплачують страхові внески. Вік і стан здоров'я страхувальника взагалі не має значення при укладанні договору страхування, але страхові компанії можуть щодо них зробити пе-вні застереження. Крім того, договори страхування дітей можуть бути укладені й юридичними особами — підприємствами, уста-новами, організаціями, де працюють їхні батьки.
При укладенні договору страхування враховується вік застра-хованої дитини. На страхування приймаються діти віком від дня народження до 15 років (страхова компанія може обумовити й інші вікові межі). Щодо стану здоров'я дитини звичайно не роб-ляться застереження при укладанні договору страхування. Дого-вір страхування укладається на підставі заяви страхувальника встановленої форми. Укладаючи договір страхування, страху-вальник насамперед цікавиться можливістю накопичити до за-кінчення договору страхування певну суму. Здебільшого догово-ри страхування дітей укладаються на дожиття до закінчення строку страхування. Договором страхування передбачається та-кож виплата страхової суми у випадку смерті застрахованої ди-тини, при втраті нею здоров'я від нещасного випадку, який став-ся в період дії договору страхування тощо. При укладанні договору страхування за домовленістю сторін визначається роз-мір страхової суми. При цьому страхова компанія може обумови-ти й мінімально можливий її розмір.
Розмір страхового внеску залежить від розміру страхової суми і тарифної ставки, яка, в свою чергу, залежить від віку застрахо-ваного, а також від строку страхування. Страховий внесок може бути сплачений за один раз, щорічно, щоквартально або щоміся-чно, готівкою чи безготівково.
Договір страхування набирає сили після надходження першо-го (або одноразового) внеску на рахунок страхової компанії чи після сплати першого (або одноразового) внеску готівкою пра-цівникові страхової компанії.
Максимальний строк страхування дорівнює 18 рокам,