Сутність і функції страхування

Термін «страхування», на думку західних філологів, має латин-ське походження. В основі його — слова «securus» і «sine cura», які означають «безтурботний». Отже, страхування відбиває ідею за-стереження, захисту та безпеки. У багатьох слов'янських мовах, у тому числі й в українській, виникнення терміна «страхування» пов'язують зі словом «страх».

У фаховій літературі етимології слова «страхування» також при-ділено значну увагу. Проте єдиної думки з цього питання не існує.

Аналіз опублікованих визначень поняття «страхування» пока-зує, що кожне з них уточнює або доповнює попередні, залишаю-чи без змін їх основу.

Офіційне тлумачення цього терміна в Україні наведено в За-коні «Про страхування»: «Страхування — це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів грома-дян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхо-вих випадків), визначених договором страхування або чин-ним законодавством за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів».

У Законі зафіксовано головні елементи, що формують поняття страхування. Це, насамперед, мета страхування — захист май-нових інтересів фізичних і юридичних осіб. Наголошується, що захист забезпечується на випадок конкретних подій, перелік яких зафіксовано в чинному законодавстві або страхових дого-ворах. Виокремлюються джерела грошових, коштів, що є ресур-сами для страхових виплат.

Водночас ретельне вивчення поняття страхування і зіставлен-ня різних його тлумачень, які містяться в наукових працях, пока-зують, що офіційне визначення терміна дещо перевантажене пра-вовими аспектами.

Страхування є, насамперед, системою економічних відносин між конкретними суб'єктами господарювання, де, з одного боку, діють страхувальники, а з іншого — страховики. Важливою пе-редумовою застосування страхування є майнова самостійність суб'єктів господарювання і їхня зацікавленість у переданні від-повідальності за наслідки ризику спеціалізованим формуванням.

Чим ця зацікавленість більша, тим і потреба у страхуванні вища. Саме в такій площині страхування розглядається у працях учених багатьох країн ринкової орієнтації. Поняття страхування є непов-ним і тоді, коли воно не передбачає надійності і превентивного спрямування захисту.

З урахуванням щойно сказаного можна дати таке визначення поняття «страхування»:

Страхування — це двосторонні економічні відносини, які по-лягають у тому, що страхувальник, сплачуючи грошовий вне-сок, забезпечує собі (чи третій особі) у разі настання події, обу-мовленої договором або законом, суму виплати з боку страховика, який утримує певний обсяг відповідальності і для її забезпечення поповнює та ефективно розмішує резерви, вживає превентивні заходи, спрямовані на зменшення ризику, а при потребі перестраховує частину своєї відповідальності.

Зміст страхування, як і інших категорій, розкривається в його функціях. Радянські економісти, визначаючи функції страхуван-ня, не торкалися його сутності, вважаючи, що функції страхуван-ня «...є зовнішніми формами, які дають змогу виявити особливо-сті страхування як ланки фінансової системи. Категорія фінансів виражає свою економічну сутність передусім через розподільну функцію. Ця функція набуває конкретного, специфічного виявлен-ня у функціях, притаманних страхуванню, — ризикованій, попере-джувальній і заощаджувальній». За умов, коли радянській державі належало понад 9/10 усіх виробничих фондів і фінансових ресурсів, страхування було мо-нополізоване і дуже обмежене щодо можливостей розвитку. Во-но, як правило, не поширювалося на об'єкти державної власнос-ті. Включення страхування до фінансів мало значною мірою суто фіскальну мету. Були часи, коли умови страхування не передба-чали створення перехідних резервів. Значні суми штучно створе-ного перевищення надходжень над витратами зараховувались до бюджету.

Інша ситуація спостерігається в ринковій економіці, коли страху-вання відбувається на комерційних засадах. (Це не стосується обов'язкового соціального страхування, де страхові операції не пе-редбачають отримання прибутку.) Воно стає важливим напрямком підприємницької діяльності й розглядається як окрема галузь (індус-трія). Природно, що кожна страхова компанія, як і будь-яке інше підприємство, має власне фінансове господарство, за допомогою якого забезпечує свою статутну діяльність. У цій частині страхуван-ня належить до сфери фінансів підприємств і галузей.

Отже, страхування не вміщується в рамки традиційного вузь-кого розуміння фінансів як економічних відносин, що виникають у процесі формування, розподілу та використання доходів і гро-шових фондів. До речі, в англійському словнику страхових тер-мінів страхування визначається «як система передання ризику і його комбінування». Тобто у країні, де виникла більшість класи-чних видів страхування, зміст останнього пов'язують, насампе-ред, із переданням ризику від страхувальника до страховика. Створення і використання грошових фондів підпорядковується головній меті — забезпеченню можливості страховикові здійс-нювати свою діяльність.

Існує також тісний взаємозв'язок між страховою і кредитною дія-льністю. Населення багатьох країн надає перевагу заощадженню своїх коштів через страхові компанії, укладаючи з ними договори на страхування життя та здоров'я. До продажу страхових полісів не-рідко залучаються й банки.

Завдяки страхуванню акумулюються великі кошти, які до на-стання страхових випадків використовуються передусім як дже-рело кредитних ресурсів. Страхові поліси можуть бути гарантія-ми повернення позик. Матеріальні цінності, що їх у разі кредитування банки приймають як заставу, мають бути застрахо-вані. Отже, існує тісний взаємозв'язок між страхуванням і креди-том. Але це не дає підстав для ототожнення специфічних еконо-мічних відносин, що становлять зміст страхування, з поняттям кредиту.

Останнім часом під впливом західної теорії вдаються до роз-ширеного тлумачення фінансів, виокремлюючи 5 великих сфер їх функціонування: фінанси державні, фінанси галузеві, кредит і грошовий обіг, ринок цінних паперів, страхування. Ця концепція надає фінансам широкого змісту, який виводить їх далеко за межі роз-подільної категорії. У цьому контексті страхування стає на один рівень із кредитом, державними фінансами, фінансами галузей, фондовим ринком.

У світовій практиці страхові послуги як об'єкт специфічних відносин, що становлять зміст страхування, розглядаються як складова фінансових послуг. Так,